С. Руданський як драматург

В.Я. Герасименко

 Степан Руданський надзвичайно популярний як автор співомовок, як лірик, перекладач. Але нашому читачеві майже невідомо, що С. Руданський був і драматургом.


 Не висвітлено це і в останніх працях про письменника, — у вступній статті Б. Гур'єва до «Вибраних творів» С. Руданського (К., Держлітвидав, 1949), у розділі про С. Руданського у двохтомній «Історії української літератури» (К., Вид-во АН УРСР, 1954), у праці І. Пільгука «Степан Руданський» (К., Держлітвидав, 1956).

 Спроби драматизації знаходимо у Руданського ще в його ранніх творах — у баладах («Упир», «Хрест на горі» тощо), віршах («Козаче-голубче», «Калино-малино», «Наука»). Але найсильнішої драматизації поет досягає у співомовках — «Гуменний», «Добре торгувалось», «Пан і Іван в дорозі», «Привітання», «Турок і мужик», «Просьба», «Мазур у болоті», «Циган на сповіді» і т. д. У Руданського майже немає співомовки, яка б у меншій чи більшій мірі не була драматизована.

 Співомовки Руданський писав у 1857-1860 рр., а за написання п'єси взявся у 1862 р. (в Ялті). Отже, «Чумак» — це ніби завершення попередніх драматизованих спроб письменника — мініатюрних п'єсок-співомовок.

 Інтерес до драматичного жанру у Руданського, безперечно, з'явився ще й під впливом театру — вистав мандрівних труп, аматорських гуртків. 60-і роки, коли посилилась увага до життя народу, до фольклору, особливо з боку нової демократичної верстви різночинців, позначились пожвавленням і в справах театру. Адже театр різночинці вважали одним з просвітних чинників.

 У п'єсі С. Руданського «Чумак» поєднались реалістичні та романтичні елементи зображення. Твір цей в цілому нагадує пізніші українські мелодрами з народного життя, які відзначалися гострими емоційними ситуаціями і зовнішніми сценічними ефектами, насичувались жахами, страхіттями, незвичайністю як у розвитку фабули, так і в зображенні постатей героїв; широко використовувались тут етнографічно-фольклорні матеріали. Часто такі п'єси складалися з ряду окремих сцен, насичених музичним, пісенним матеріалом, які скріплювались діалогами дійових осіб в певну сюжетну цілість.

 Навіть побіжний розгляд «Чумака» свідчить про широке використання поетом фольклорних джерел. Порівняймо п'єсу Руданського, наприклад, з чумацькими піснями.

 У Руданського:

Грай, музика,

Що не знає чумак лиха,

 Як і в чумацьких піснях, у Руданського зворушливо розповідається про смерть чумака, про увічнення його пам'яті.

У Руданського:

Поховайте мого сина (чумака.—В. Г.)

Як рибоньку в'ялу.

Та висипте, рибалоньки,

Високу могилу,

Щоб було виднесенько

На всю Україну.

У Чубинського:

Та висип ти, моя ненько,

Та високу могилу,

Та посади, моя ненько,

А червону калину,

Та й щоб видно чумаченька

Та й на всю Україну.

 Можна було б навести не менше паралелей з ліричних та побутових народних пісень. Використані у Руданського також пісні-ворожіння, заклинання, особливо в третій дії.

 У текст п'єси поет вміло вплітає і власні вірші-пісні: «Ой, пустила я сина сокола», «Добрий вечір, моя ненько», «Ой, місяцю, місяченьку», «І ти, моя ясна зоре», «Чом дуб не зелений?», «Запив чумак, запив бурлак» та багато ін.

 До речі, у Чубинського є цікавий варіант чумацької пісні, що значною мірою відбиває деякі головні риси змісту п'єси:

Ой, п'є чумак, п'є,

Чумакові бог дає;

Чумакова стара ненька

Дрібні сльози ллє.

«Ой, не пий ти та горілоньки. Бо зійдеш з ума».

«Горілоньки ся нап'ю,

І ума ся наберу,

І з своєю дружиною

В світі прожию».

Ой, єсть в  полі верба;

Коло тої верби

Там   дівчина   воду  брала.

Сама   молода.

Чумак до води,

Дівча  від води:

«Ой, зачекай, дівчино,

Розмовся зо мною».

«Ой, не можу я стати,

З тобою розмовляти:

Зимна роса, а я боса

 П'єса «Чумак» складається з чотирьох невеличких дій. Існує вона в двох редакціях: у 1871 р. Руданський переробив п'єсу, щоб зробити її більш сценічною. В першій редакції перша дія розгортається на фоні сільського пейзажу — горбок, сади, кілька біленьких хат, зелена долина. Чумак, що тільки-но повернувся з подорожі, прямує до своєї коханої дівчини. Дівчина ж саме в цей час виходить, щоб зустріти іншого парубка — свого коханого. Друга дія відбувається у корчмі, куди з горя й досади йде чумак залити свою тугу, тут і збуває він свої круторогі воли. Таким чином, письменник з перших же рядків окреслює напружену, гостру зав'язку. Раптова поява матері в корчмі невмотивована, до того ж в першій дії про матір зовсім не згадувалось.

 У другій редакції перша дія відбувається у хаті чумакової матері. Мати турбується за свого сина, який чумакує в далекій і небезпечній дорозі. Вона згадує й про те, як її примусили вийти заміж за «нелюбляного друга», що невдовзі покинув її разом з малим сином. З'являється старий музика і розповідає, що він бачив її чоловіка-рибалку та сина-чумака в дорозі. Але ось повертається і син. Він привозить матері багато подарунків, та недовго затримується у хаті, бо його непереможно тягне до любої дівчини Ялини. Мати страждає, але старий музика нагадує їй, що з сином нічого дивного не діється, всі так роблять замолоду. Завдяки розгорнутій експозиції розвиток дій стає більш вмотивованим, конфлікти наростають повільно. Друга дія першої редакції відбувається вже в корчмі. Чумак пригнічений, зажурений до краю. Сюди приходить і його люба дівчина Явдоха (у другій редакції — Ялина) з своїм коханим Гордієм. Вона глузує з п'яного чумака, Гордій стримує її. У корчму вбігає мати, кидається до свого сп'янілого сина і голосить над ним.

 У другій дії другої редакції до корчми спочатку входить Гордій, шинкарка подає йому питво. За сценою Ялина, що чекає Гордія, зустрічає чумака. Між ними відбувається розмова, яка кінчається розривом. Ялина залишається з Гордієм, а спустошений горем чумак іде до корчми і напивається. В цей час у корчму вбігає мати і нарікає на нещасливу долю свого сина.

 Третя і четверта дії залишені без змін. У третій дії чарівниця віщує матері чумака, що її син «серед моря потопає» і треба, не гаючи часу, рятувати його. А дівчині Ялині, покинутій Гордієм, ворожка дає випити чарівного зілля.

 З четвертої дії довідуємось, що старий рибалка, який колись давно покинув свою жінку і сина-немовля, теж нещасний, бо його одружили з примусу на «нелюбляній» та ще й непрацьовитій дівчині. Найтяжче гнітить його розлука з сином. Виявляється, що до старого пристав рибалити Гордій.

 Після ворожіння мати біжить до моря рятувати сина, приходить і збожеволіла Ялина, щоб побачитись з Гордієм. Все це відбувається, як зазначає автор в ремарці, коли «ніч темная і невидная», блискавка розриває хмари і лютує вітер. На фоні романтичного пейзажу автор змальовує надлюдські муки героїв, жахливі страждання.

 Чумакова мати, як примара, мчить з гори до рибалок, благаючи врятувати її сина, що потопає. Рибалки розкидають невід і витягають мертвого чумака. Мати в розпачі «в сиру землю б'ється». Старий рибалка пізнає у мертвому свого сина. Збожеволіла Ялина співає про дошки для труни, про яму, воскові свічки і просить, щоб і її спом'янули в рідній Україні.

 Отже, основною рушійною силою конфлікту п'єси є трагічне кохання чумака до Ялини, Ялини до Гордія, і з другого боку, — трагізм життя людей, що побралися з примусу — старого рибалки і чумакової матері. У першій редакції першої дії помітне соціальне мотивування недолі чумака. На самому початку п'єси молодий чумак так співає про нещасливу долю:

Ходжу, блужу, світом нужу,

На серденьку воздихається;

Тяжко та важко тому молодому,

Кого батько одцурається.

Одцурався мене батько

Ще малою та дитиною,

Ой, кинув, кинув, бодай не загинув,

Межи люди сиротиною.

Одцурався мене батько,

Уся моя родинонька;

Ой, тілько й дому мені молодому,

Що любая та дівчинонька.

 На жаль, цей мотив, що найбільше розкриває соціальну драму чумака, в другій редакції зовсім опущений.

 У своєму «дивоспіві» Руданський засуджує реакційні традиційні погляди на взаємини між чоловіком та жінкою. Симпатії автора на боці тих, що прагнуть до вільного вибору в коханні.

 Руданський не тільки зібрав в одну драматизовану єдність окремі пісні, а й дібрав до кожної пісні певний мотив, теж народного походження. Наприклад, пісню матері чумака «Ой, пустила я сина сокола» (дія І, з'ява І) поет рекомендує виконувати за мотивом або, як він пише, на голос народної пісні «Ой, воли ж мої, сірі, половії», знов-таки її пісню «Та ходи, старий голуб сивий» (дія І, з'ява II) — на голос народної пісні «Та тече річка невеличка», текст «Ой прийшов мій син, як сокіл один» (дія І, з'ява IV) — на голос пісні «Ой, летів пугач», пісню чумака «А шинкарка, а Одарка» (дія II, з'ява III) — на голос народної пісні «Ой, на горі жито, на долині жито» і т. д. Таким чином, «Чумак» Руданського — це музична п'єса, опера-етюд, побудована на народно-пісенних мотивах (сам автор назвав її «українським дивоспівом»).

 «Дивоспів» Руданського після «Наталки-Полтавки» Котляревського є цікавим явищем в українській драматургії, бо належить до тих перших спроб, де використано не тільки пісні, а й народну музику.

 Отже, Руданський доклав своїх творчих сил і до розвитку жанру музичної п'єси на Україні.

 Джерело: Радянське літературознавство. – 1960. - № 3. – С. 117-119.

 

   




Ключевые слова: степан руданський,критика творів Степана Руданського,степан руданский,життя і творчість,биография руданского,твори с. руданського,произведения с. руданского,байки,гуморески,ліричні вірші,аналіз віршів,критика,скачать бесплатно,скачать биографию,скачать кр