Ада Миколаївна відзначає ювілей

Сьогодні Ада Миколаївна, українська акторка театру та кіно відзначає ювілей

Сьогодні Ада Миколаївна, українська акторка театру та кіно, Герой України, Заслужена артистка Української РСР (1960), Народна артистка Української РСР, Народна артистка СРСР (1978), відзначає ювілей!


Вона хотіла стати журналісткою, але стала всенародно улюбленою акторкою: за право називати її своєю борються Росія та Україна, а вона не уявляє життя без обох країн. Ада Роговцева  створила цілий каскад незабутніх жіночих образів. Її героїні підкорювали театральних глядачів жіночністю та стійкістю. А після ролі у фільмі Йосипа Хейфеца «Салют, Маріє» - вона назавжди підкорила світ кіно, із притаманною їй легкістю та гідністю. 
Навколо неї, маленької тендітної - завжди і відразу великі черги. За автографом, знімком, і просто, щоб сказати спасибі - за ролі, характери, долі. За ті півжиття, що віддані театру. Сцені, на яку виходила в кокетливих капелюшках, у робочій хустці, була Сесілією, Фросею, Раневською і за те, що звучала в тій самій - «Варшавській мелодії».

«В ній відчуття дитини. Найголовніше відчуття. Дитина ніколи світові не скаже: «Ні», вона завжди говорить: «Так». Яке б страшне випробування не приходило на доленосні дороги дитини, вона обов'язково пропустить цю біду крізь себе, і світло, яке в дитині, переможе завжди, і дитина все одно говорить життю: «Так». Ось така вона», - впевнений режисер, народний артист Росії та України Роман Віктюк.

Всю ту любов від почутої колись «Варшавської мелодії» вимовить Богдан Ступка в «Кам'яному господарі». Вони зустрінуться потім і на кіноекрані - в «Тарасі Бульбі». Роль на пару хвилин, але для режисера Володимира Бортко це був цілий образ.

«Вона схожа, вибачте, будь ласка, якщо хочете, на образ матері, який мені і був потрібен. Бо всякий хороший актор тим цінний, що він особистість, і це дуже передає кінокамера, тобто, коли він з'являється, нам стає цікаво дивитися, навіть якщо він буде просто мовчати», - говорить народний артист Росії та України Володимир Бортко.

Найголовніше в житті для неї - театр імені Лесі Українки, за 35 років, що став не просто улюбленим - рідним, але з яким вона розлучилась. Прощатися зі сценою Ада Миколаївна не збирається - грає багато, на різних майданчиках. І так любить слова Жана Кокто - про цей особливий світ - театру.



Читайте также