Квинт Энний (Quintus Ennius)

(239 до н. е. – 169 до н. е.)

Значну роль в еллінізації римської літератури відіграв Квінт Енній, поет освіченої римської верхівки. Поетичну творчість Енній почав із трагедій. При виборі матеріалу для своїх п’єс він надавав перевагу троянському циклу, а з грецьких поетів — Евріпіду, зважаючи на просвітительський характер п’єс цього драматурга. До грецьких оригіналів поет ставився досить вільно, вносячи інколи в них серйозні зміни.

Відчуваючи в собі менше таланту до комедії, Енній після незначних спроб залишає цей жанр і, подібно до Невія, починає прославляти римський народ в епосі «Аннали». Великий вплив Гомера на творчість Еннія значно підвищував її художній рівень. Щоб пожвавити сухий матеріал римських хронік, Енній запозичує в Гомера поетичні засоби, поетичну техніку. Він переймає у Гомера епітети, обмежуючи таким чином своє наслідування тільки зовнішньою формою. Гомерівський епос дає Еннію колорит, життєвість образів, взятих з римської історії.

Енній багато працював над створенням літературної мови народу, громадянином якого він став. До цього спонукала його і літературна діяльність, якій він присвятив усе своє життя. Створивши гекзаметричний римський епос, Енній виробив епічний урочистий стиль, відповідний цьому жанру. Разом з цим він почав формувати латинську поетичну мову.

Биография

Произведения

Критика