Максим Рильський




(1895-1964)

В українській літературі важко назвати, крім М.Т. Рильського, письменника, котрий би так органічно увібрав художній досвід світового мистецтва минулого й сучасного. І що найважливіше — це було не безсистемне накопичення художньої інформації, а глибоко продуманий розвиток таланту, якому був необхідний досвід найгуманніших митців усіх часів. Це був талант, що поєднував гостре відчуття сучасності з глибоким знанням історико-літературних традицій, поєднував у собі в нерозривну гармонію науку й поезію, дивував цільністю художнього світобачення, граційною єдністю думки, слова і почуття.

Своєю творчістю М. Рильський боровся з черствістю душ окремих людей, естетичною глухістю, байдужістю до природи і мистецтва, споживацьким підходом до життя.

Він умів учитися в народної пісні з її мудрою простотою вислову, він черпав натхнення у гнівній скорботі Кобзаря, він прийняв у своє серце і щедру глибину Івана Франка, і палку ніжність Лесі Українки.

Його завжди вабила синя далечінь нових поетичних обріїв. Рильський сам — ще з першої своєї книжки — був невтомним шукачем нових тем, нових поетичних ідей, нових засобів виразу думки. Він умів цінувати цей творчий неспокій і в інших.

Біографія

Твори

Критика

15.05.2016 375
Максим Рильський. Яблука доспіли, яблука червоні
15.05.2016 282
Максим Рильський. ​Шопен
15.05.2016 366
Максим Рильський. ​Слово про рідну матір
15.05.2016 792
Тема мистецтва в поезії М. Рильського
15.05.2016 316
Струнка гармонія й сувора простота
15.05.2016 3690
Материк поезії Максима Рильського
15.05.2016 2085
Біографія Максима Рильського