Павло Тичина




(1891
-1967)

Ніжний лірик, самозаглиблений і чуйний до людей інтелігент (саме таким запам’ятався поет близькому оточенню).

Творчість Павла Тичини майже абсолютно відрізняється від поезій його попередників і найближчих сучасників. Відмінність у ритмомелодиці, образності. Навіть при найпершому прочитанні відзначаємо музичність фраз, їх сконденсованість, наявність багатьох лексичних новоутворень. А обумовлено це психофізіологічними особливостями світосприймання поета: надзвичайно розвиненою емоційною реактивністю, особливо це стосується сприйняття природи, музичністю та синестезією сприйняття звуків.

П. Тичина болісно сприймав будь-яку дисгармонію: в музиці, у вірші і навіть у людині. Відтак природа і музика це еталони гармонії, і саме в них поет шукає відповідні своїм відчуттям звуки, барви аж до синтезу світу людини світу природи світу музики.

Біографія

Твори

Критика

24.05.2016 211
Павло Тичина. ​О панно Інно
24.05.2016 186
Павло Тичина. Ви знаєте, як липа шелестить
24.05.2016 204
Павло Тичина. Арфами, арфами
24.05.2016 346
Поезія Павла Тичини крізь призму світобачення поета
24.05.2016 1343
«Офіційний» Тичина як ідеологема радянської епохи
24.05.2016 242
«Молюсь не самому духові – та й не матерії...» (вплив світових релігійно-філософських систем на духовну еволюцію Павла Тичини)
24.05.2016 1877
Біографія Павла Тичини