Олег Ольжич
Олег Ольжич|
(1907-1944) У поезії Олега Ольжича (як і в його особистості) постійно поєднується історик, археолог і революціонер, що своє життя підпорядковує єдиній меті — служінню своїй батьківщині, своєму народові і кожен свій вчинок підпорядковує цій меті, незважаючи на небезпеки. Можна наголосити на двох моментах творчості Олега Ольжича. Перше — це, сказати б, подолання дистанції між зовнішнім світом і світом художнього твору, шлях «заглянути у казку». Сам автор часто в той чи інший спосіб показує читачеві те віконце, крізь яке він заглядає з того світу, що серед нас, до того, що в ньому. По-друге, і сучасників, і пізніших дослідників творчості поета вражала скупість його поетичного вислову, яка криє у собі великий заряд потамованої емоційної й інтелектуальної напруги. Начеб випадково схоплений жест, момент потоку вулиці чи застигла картина природи ховають у собі натяк на те, що лежить за тими вирваними з якогось широкого контексту митями, станами, натяками. Твори Критика
|
Поділитися