Наталя Лівицька-Холодна
Наталя Лівицька-Холодна|
(1902-2005) Поезія Наталі Лівицької-Холодної за змістом і естетичною природою — унікальне явище в світовій літературі. Це віршований роман життя людини — від ранньої юності до глибокої старості. В ньому переплелись два сюжети — інтимний світ жінки і доля емігрантки. Звідси — лірико-драматичний характер поезії, де взаємодія категорій драматичного і ліричного надає потужної експресії викладу. Лірична героїня поезії Лівицької-Холодної — це натура сильна, вольова й одночасно граціозна й ніжна. Мистецькі уподобання Н. Лівицької-Холодної сформували і український фольклор, і модерне європейське мистецтво, і сучасні їй українські митці, зокрема представники т. зв. празької школи із задекларованими ними ідеями відродження української духовності та високими художніми вимогами. У своїй ліриці поетеса знаходить багаті можливості для тонкої гри живописних ефектів, досконалості кольористики, в поезіях домінують саме червоний, чорний, жовтий, блакитний, що не збіднює гаму тонів і відтінків, властивих її творчості. Вона вдається до своєрідної гри художніх образів, яка зачаровує своєю непередбачуваністю водночас із можливістю її інтуїтивно вгадати. Твори Критика |
Поділитися