Тодось Осьмачка

(1895-1962)

Тодось Осьмачка - майстер неповторної внутрішньої сили, самобутнього, йому тільки властивого поетичного слова й образу, що виросли з глибин українського народу.

Осьмачку можна сміливо назвати символістом, особливо у ранній поезії. Уже його перша збірка «Круча (1922 р.) ілюструє специфіку сприйняття символістами світу: їх прагнення розкрити внутрішній зміст різних проявів об’єктивної реальності через натяк, знак за допомогою ірраціонального сприйняття, інтуїції. Майже всі його вірші об’єднані символічними наскрізними образами. Проте Осьмачка не просто насичує свої твори символами. Він змішує їх у досить несподівані асоціативні ряди, інколи цілі ланцюги, де один символ виростає з іншого.

Поруч з символізмом поетику Осьмачки визначає також художній екзистенціалізм. У Осьмаччиних віршах переважають настрої страху, відчаю, самотності, абсурду буття; знаходимо у нього також мотиви смерті, страждань, трагічних передчуттів. Письменник, цілком у річищі екзистенціалізму, виражає себе, всією суттю своєю приймаючи страждання як єдиний і неспростовний принцип існування.

Біографія

Твори

Критика