Василь Барка

(1908-2003)

Василя Барку вважали поетично безпосереднім і органічним письменником, для якого не існує межі між манерою письма та висловом.

Відсутність межі між свідомою та несвідомою творчістю, нероздільність артистичного позування та поетичної безпосередності або дистанційованість від риторичних способів висловлювання й цілковита залежність від них не підлягали в поезії В. Барки однозначному визначенню, бо були гротескним цілим.

Поет твердив, що він не є символіст, що в нього нема символізму як напрямку, а є тільки символи. Ці символи, що охоплюють цілий космос, природній і надприродній, проникають у любовну лірику й додатково з’єднують її в одну цілість.

Барка грався поетичними мовами і літературними традиціями, свідомо «фліртував» з нимиВ основу створених ним образів і поетичної мови покладено літературні традиції, започатковані в українській народній творчості, в творчості представників українського середньовіччя, європейського ренесансу, європейського та українського бароко.

Біографія

Твори

Критика

11.03.2017 27
Василь Барка. Порятунок
11.03.2017 38
Василь Барка. Океан
11.03.2017 31
Василь Барка. Голубиний міст
11.03.2017 171
Рання поезія Василя Барки
11.03.2017 1541
«Жовтий князь» Василя Барки
11.03.2017 168
До питання про естетичну концепцію Василя Барки
11.03.2017 275
Біографія Василя Барки