Володимир Дрозд

(1939-2003)

Володимир Дрозд прагнув дивитися на життя й оцінювати його крізь морально-етичну призму, тобто специфічно людську сферу суспільних взаємин, де людина існує як конкретна жива індивідуальність у її натуральних, неабстрагованих стосунках з оточенням.

У ставленні до природи В. Дрозд іде далі поетичного замилування, «співпереживання» з нею. Перед нами безсумнівна тенденція до первісного одухотворення предметного світу, характерна, як одна з його рис, для сучасного художнього мислення і породжена глибинними процесами розвитку гуманітарної культури в умовах небувалої технізації життя.

Письменник спостеріг цікаве психологічне явище — своєрідну суперечність між існуванням і свідомістю, між існуванням у собі та існуванням для себе, між інерцією життєвого руху і необхідністю зрозуміти власне буття, щоразу відкривати світ наново.

В. Дрозд глибоко й гуманістично трактував проблему особистого і суспільного, вбачавши основу гармонії людини і суспільства у високому духовному розвиткові особистості, в демократичності та емоційній безпосередності її світовідчування, у розпросторенні конкретно-людського до меж загальносуспільного

Біографія

Твори

Критика

25.05.2017 51
Володимир Дрозд. Ирій
25.05.2017 22
Володимир Дрозд. ​Вовняний білий светр
25.05.2017 46
Володимир Дрозд. ​Білий кінь Шептало
25.05.2017 237
Поетика умовності у В. Дрозда
25.05.2017 431
Літературні декорації та живі парості таланту (Оповідання Володимира Дрозда)
25.05.2017 85
Крізь призму сучасності
25.05.2017 45
Біографія Володимира Дрозда
07/21/2017 01:41:15