Василь Стус

(1938-1985)

Уже на початку творчості Василь Стус заявив про себе як поет з оригінальною системою світобачення, образного мислення, як людина високої ерудиції і небуденного розуму. Для його віршів не характерна описовість, насамперед — це потужне ліричне самовираження. Ліричне осягнення світу і глибоке його осмислення йдуть паралельно.

Молодість кидає виклик життю. Зіткнувшись із дійсністю, енергія оптимізму поступово перетворюється на протиставлення всьому ненормальному і нелюдяному. В цьому полягає одна з найхарактерніших рис вдачі Стуса: його поетична правда завжди була правдою.

У поета немає замкнення на сьогочасній відповіді, він хоче більшого, прагне збагнути істину через відчуття, коли слів може забракнути, або вони застаріватимуть із народженням. Письменник задивляється у вічність.

У Стуса поезія, філософія й віра — поняття органічні та рівнорядні, не від інтелектуальної схеми, а від етики, з життя. Хоч він - поет наскрізь інтелектуальний.

Біографія

Твори

Критика

29.05.2017 64
Василь Стус. ​Як добре те, що смерті не боюсь я
29.05.2017 41
Василь Стус. На колимськім морозі калина
29.05.2017 31
Василь Стус. Весь обшир мій — чотири на чотири
29.05.2017 235
Чорне сонце з білої ночі потойбічності
29.05.2017 122
«Від юних літ до юного змужніння» (Рання лірика Василя Стуса)
29.05.2017 67
Виховні можливості поезії Василя Стуса
29.05.2017 84
Біографія Василя Стуса