Панас Мирний


(1849-1920)

Як і кожен видатний письменник, Панас Мирний був не лише художником, а й мислителем.

Вивчаючи життя у різних його проявах, у боротьбі, письменник прагнув збагнути своє місце і роль у суспільстві. Його «формулярна» біографія була в повній суперечності до біографії творчої. Критично сприймаючи своє щоденне чиновницьке оточення, він зізнавався, що в його «душі і плач, і досада, і туга».

У художньому мисленні Панас Мирний не був «емпіриком», наслідувачем готових зразків, а глибоко проникав у соціально-історичні й психологічні закономірності реальної дійсності. На першому плані у нього були соціальні проблеми, він конкретно розкриває характерні риси певної історичної доби, змальовує її тло, її характерних представників. Письменник не йде шляхом створення соціально-історичних хронік, а заглиблюється у психологію героїв різних верств суспільства, у внутрішнє життя людини, створює багатогранні портрети, через психологію персонажів відтворює дух епохи, підмічає в ній провідні тенденції й суперечності.

Письменник глибоко проймався долею своїх героїв, вони входили в його свідомість, жили і зріли в його думках. Він виношував їх у своєму серці, болів і радів з ними. 

Панас Мирний глибоко розумів становище свого народу, його мови, літератури, дбав про їх розвиток, боровся палким словом художника за соціальну і національну свободу. Він твердо був переконаний, що ніякі заходи царизму не вб'ють віри народу «у будущину своєї мови», не вб'ють віри і в його демократичних письменників, які своєю творчою силою постійно «рідну мову воскрешають».

Біографія

Популярні твори:

Панас Мирний. Твори у 7 т. (1968-1971) [djvu]

Народні пісні в записах Панаса Мирного та Івана Білика:

Передмова

ОБРЯДОВІ ПІСНІ 

РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ

БАЛАДНІ ПІСНІ

ДУМИ ТА ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ 

Критика: