Дмитро Лазуткін

- З чого усе почалося? Що стало для Вас вирішальним поштовхом?

- Спочатку було Слово. Одного разу воно відкрилося і мені. Писати ж я почав років у 11, після того, як я вперше "серйозно" закохався. З тих стосунків не вийшло нічого доброго, але віршувати відтоді я не припиняв.

- Яку книгу варто прочитати кожному, і чому?

- "Червона книга" Дмитра Лазуткіна, котра ось-ось вийде у Чернівцях. Це важливі тексти. Якщо ж говорити про інших авторів, то тут я виступаю за свободу вибору. Але знайте - всіх книжок світу не перечитати. Навіть, усіх хороших.

- Що для Вас є джерелом натхнення? Звідки його черпаєте?

- Кожна нагода дослухатися до себе – це потенційне джерело натхнення. Завдяки чому - кожен вирішує сам. Хтось єднається з природою, хтось спілкується з Господом, хтось обирає алкоголь та інші стимулятори, котрі у короткостроковій перспективі виявляються найбільш дієвими. Втім, я виступаю прихильником виваженого синтезу всього переліченого.

- Які асоціації викликає у Вас слово "щастя"? І що воно означає особисто для Вас?

- Я завжди був упевнений, що щастя - це відчуття повної, безмежної свободи. Втім, іноді, свобода передбачає величезну відповідальність у прийнятті рішень. І кожен раз, роблячи вибір, людина втрачає можливість піти іншою дорогою, а це означає, що звивини долі залежать від нас лише певною мірою - лімітуються необоротністю часу. Тому щастя може бути не тільки у свободі озвучувати якісь рішення, але і в сміливості сприймати одночасно - з покірністю і гідністю - наслідки власних поривів, метаморфози свідомості і розуміння відповідальності за кожне слово проповіді. Адже кожен текст має свою силу і здатність змінювати життя. Хотілося б, щоб вся міць поезії була спрямована на творення світу, в основі якого буде не подолання, а розуміння, не руйнування, а прийняття любові як вищої цінності. У цьому я і бачу - найбільше щастя.

- Що Ви найбільше цінуєте в людях?

- Пунктуальність і сексуальність. Перше, як мінімум, не дратує, а друге - заводить.

- Хто є Вашим кумиром? І чому саме цією людиною захоплюєтеся?

- У мене немає кумирів. Я сприймаю людей як поєднання їхніх талантів і вад. Тож нікого не ідеалізую.

- Чи переживали період творчої кризи? Якщо так, то як Вам вдалося її подолати?

- З тих пір як я займаюся творчістю усвідомлено, мені вдається уникати творчих криз. Є здорове бажання робити щось нове, є виклики часу, котрі я залюбки приймаю. Всі кризи - від ліні. Це не про мене.

- Якби Вам випав шанс наново прожити якийсь день із минулого, чи скористалися б Ви ним? Чому?

- Скористався б! Плюс один день на світі - це ж супер! Втім, навряд чи я б щось там змінював. Мені більш цікаво не переінакшувати минуле, а жити з чистого аркуша тут і тепер, робити це так, щоб згодом не шкодувати ні про що.

- Який із написаних Вами творів є улюбленим?

- Зараз це вірш "вона з тих дивачок"

_

вона з тих дивачок які роблять завжди все не так

чиї поцілунки лягають ніби на землю листя

чиї ріки від надлишку сонця течуть навспак

але я у ній розчинився

_

як вночі – перехожий як слід весла – у ріці

без попередження без додаткових свідків

і зараз коли вона лежить на моїй руці

і тоді – коли з’явилася невідомо звідки

_

і повсякчас рухаючись стрибками в пітьмі

і у тьмяній зимі і особливо – вранці

її волосся – так не підкорюється мені

так впізнають мене її тонесенькі пальці…

_

і загострюються на кінчику язика її тихі пісні

і зависають календарі на випадковій даті

але як я не намагався розгледіти її сни –

вони все одно розлітаються по кімнаті

_

Втім, вже за годину мені може стати ближчим щось абсолютно інше.