04-11-2015 Мистецтво 754

Наталка Сняданко. 9 питань письменнику

Чим письменник відрізняється від графомана?

Сам письменник чи письменниця принципово нічим не відрізняються. Відрізняються тексти. Графоманські тексти зазвичай нікому, крім авторів, читати не цікаво. Тексти добрих письменників цікаво читати іншим людям.

Які книги і автори мали значний вплив на формування Вашого світогляду?

Я люблю перечитувати Вільяма Фолкнера, Айріс Мердок, Томаса Манна, Франца Кафку, Ґюнтера Ґрасса, Джона Фаулза, Мюріел Спарк, Володимира Набокова, Достоєвського, Герту Мюллер, Петера Естергазі, Ольгу Токарчук, Збіґнєва Герберта, Мартіна Вальзера, Зейді Сміт, Йоганну Батор та багатьох інших. Люблю, коли автори дивують несподівано сформульованим реченням, незвичним порівнянням, вдало зауваженою і добре описаною деталлю, влучним психологічним спостереженням, не люблю передбачуваності в літературі, коли книга лише ретельно і правильно написана відповідно до законів жанру, але нічого не дає поза тим. Люблю книги, за якими відчувається важливий для авторів персональний досвід.

Під впливом яких емоцій Ви перебуваєте у мить творіння? На що схожий цей стан?

Емоції можуть бути різними, або їх може взагалі не бути. Важливою є змога зосередитися на тексті, відчути певний настрій і витримати його до кінця, відредагувати і відшліфувати кожне речення, дошукатися правильного слова. Від першої емоції, з якої народжується щось невловиме, що призведе до тексту, і до самого тексту, особливо великого, лежить довгий і складний шлях. У цьому важливо не лише дочекатися миттєвого натхнення, а і бути готовою до напруженої праці. Але бувають і тексти, які пишуться ніби самі по собі, визрівають десь у підсвідомості до майже готового стану. Це зазвичай короткі емоційні тексти, і писати такі тексти я особливо люблю.

Любов-? Що саме означає це слово для Вас?

Любов – це добро, вміння радіти від того, що можеш поділитися з кимось радістю, подарувати приємну мить. Любов – це тепло, особлива внутрішня зосередженість, яку бережеш і боїшся втратити.

Визнання, що воно означає особисто для Вас?

Визнання – це дуже важливий і відповідальний момент, адже це означає, що вдалося не лише висловитися у тексті, а і донести до читача якусь емоцію, якусь думку. Це вдається далеко не завжди. Людині взагалі дуже потрібне визнання у всьому, що вона робить, бо це дає внутрішню мотивацію до подальшого розвитку. Якщо повірити, що справа, яку ти робиш, нікому не потрібна, навряд чи знайдуться сили продовжувати робити це. Тому так важливо постійно давати одне одному маленькі знаки визнання. Не лише зауважувати, що хтось щось робить добре, а і говорити йому про це, наголошувати, не лінуватися. Наша традиція виховання і освіти побудована на пошукові помилок, на критиці. Вважається, що коли людину частіше критикувати, вона буде краще працювати, більше переживати за результат. Але насправді все відбувається зовсім навпаки – краще працюють і досягають переконливіших результатів ті люди, яких частіше хвалять, які живуть у приязній і приємній атмосфері, а не оточені недоброзичливою та образливою критикою. Про це завжди варто пам’ятати.

Куди б Ви відправилися за прекрасним?

Та нікуди ходити особливо не потрібно. Прекрасне – воно всюди, варто лише уважніше придивитися. Колір неба, сонячне світло, яке переливається у воді, усміхнені дитячі обличчя, гармонія звуків і запахів, неймовірні перетворення природи під час зміни пір року, хороші книги, картини, фільми, музика. І перелік цей не має кінця.

Чого, на Вашу думку, не вистачає сучасній людині?

Думаю, людям в усі часи бракує лише мудрості зосередитися на тому, що їм дано, а не шукати того, чого не вистачає. Бо дається завжди більше. Важливо вміти це цінувати.

Найяскравіша згадка дитинства?

Смак перших літніх ягід – полуниць, суниць, малини, чорниць. Досі з усіх фруктів найбільше люблю ягоди.

Якою корисною порадою Ви б могли поділитися зі своїм читачем?

Я не люблю давати порад. І не вмію.