Василь Пачовський. Жайворонок
Я молодий, веселий птах,
Лечу, як вітер в небесах,
З пісень моїх все ллється сміх, —
Весняний спів для всіх!
Хай буря грає, — я сміюсь,
З новою піснею несусь —
За мною вслід вже сходить світ.
Весна розсипле цвіт!
Не плачте, люди, над дітьми —
Вони побачать, як не ми,
Зелену ярь, як сонце з хмар
Розсипле злотий чар!
По бурі буде ясний день,
Зійде зерно із ваших жмень,
Веселка там заблисне вам.
Сповістить весну нам!
Засяє сонце, втихне плач,
Зерно збиратиме сівач —
Засвітить лан, як океан,
Розсиплеться туман!
Я чую серцем, знаю я,
Що пісня справдиться моя,
Мені в очах ясніє шлях:
Я Божий віщий птах.
Лечу, співаю ніч і день,
А сміх бринить з моїх пісень,
Бринить одна, як дзвін, струна:
Весна іде, весна!
Твори
Критика
- Проблема відступництва в поезії Василя Пачовського
- «Ти є живовзором для мене, де в формі явилась краса...»
- «Як нація ми можемо жити лишень в своїй власній державі»
Читати також
25.10.2020
137
Поділитися