«Жалітиму інших...»

Жалітиму інших,—
а з себе
людських
не зніму болінь.

Себе мені —
раз хоч, а треба —
по всій
провести землі.
Я сам розібратись мушу, яке воно —
тло земне,
я мушу
поглибить душу,
я мушу
продовжить себе.

Життя — незбагненна повість,
Згадай мене, земле,
на мить... Потрібно любить! —
хоч в любові
не дам
себе замінить.