Іван Дніпровський. Одпливають мережані баржі

Одпливають мережані баржі
І барвисто-веселі човни.
Я ні зором, ні вухом не скаржусь
Ні собі, ні до них, ні на них.

І тварини, і птахи, і люди
Залишають завжди на путях
Тих, у кого прострелені груди,
Обезхмелені душі й уста.

Я люблю таке тепле розстання —
Це махання, ці руки й квітки.
Кожну мить тихне тон капітана,
Тануть, тануть далекі хустки.

Все в житті без кінця одпливає,
Все життя лиш причал і одчал.
І завжди хтось один посилає
В безконечно-безкрає: «Прощай!»

1934

Біографія

Твори

• Моя муза
• Не на майдан, не на редут
• Одпливають мережані баржі

Критика

• Драма І. Дніпровського «Яблуневий полон» на тлі розвитку української драматургії 20-х років
• Контрасти «розсмиканої» доби («97» М. Куліша та «Любов і дим» І. Дніпровського)
• Літературно-критична діяльність І. Дніпровського на сторінках журналу «Червоний шлях» (1923-1936)