Леонід Мосендз. Осіння ніч

Осіння ніч... Коротка, як і влітку...
Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
Я буду вірною!.. Не забувай!..

Був ясний ранок. Злотом старовинним
прозорився напроти сходу ліс.
Усе здавалось довіку незмінним,
як ти сама в спижевій рямці кіс...

Та я через далеке і прадавнє
минув межу твоїх здогадних меж!
Чи ж ще ти, Пенельопо-Ярославно,
снуєш безплідність килимних мереж?

Біографія

Твори

• Мені здається: це когорти
• Осіння ніч
• Що серед океану каравела?

Критика

• Палестина, Іудея, Святе Письмо й українська історична проза
• Поезія Леоніда Мосендза
• «Це покликання Боже» (Проза Леоніда Мосендза)