25 декабря 2016 в 13:52 Улас Самчук 100

Оказіональні утворення в романі Уласа Самчука «Марія»

Оказіональні утворення в романі Уласа Самчука «Марія»

Жанна Колоїз

Проблеми оказіонального словотворення, зокрема структурно-словотвірні та функціонально-стильові особливості оказіонально утворених слів, стали предметом активного зацікавлення мовознавців. Їх досліджували такі мовознавці, як О. Ликов, В. Лопатін, Е. Чиркова, О. Александрова, Р. Намитокова, В. Калашиик, В. Чабаненко та багато інших. Проте залишається ще чимало питань, пов’язаних з оказіональною деривацією, що потребують глибоких і ґрунтовних досліджень. Це стосується передусім прагматики індивідуально-авторських новотворів, основне призначення яких не стільки комунікативне, скільки художньо-естетичне, адже вони посилюють суґестивну функцію мови.

Загальновідомо, що оказіоналізм постає в результаті свідомого, стилістично заданого відхилення від загальномовних норм. Виконуючи роль нового незвичного словесного образу, він разом з іншими мовними засобами сприяє розкриттю художнього задуму автора. Головними і постійними ознаками оказіоналізму є його новизна, свіжість, оригінальність, несподіваність, що й забезпечують реалізацію експресивно-стилістичної функції. «Той, хто продукує оказіоналізм-новацію, свідомо деформує форму і відчуває при цьому естетичне задоволення від своїх мовотворчих здібностей, а той, хто його сприймає, дивується хистові автора і, в свою чергу, дістає естетичне задоволення від співучасті в акті творчості, від розуміння своєї підготовленості до цього акту».

Мова Уласа Самчука, що є відображенням найрізноманітніших сторін загальнонародної мови, відзначається експресивно-емоційною значущістю та образністю. Вміння творчо використовувати мовне багатство дозволяє письменникові висловлюватися чітко, просто, лаконічно й водночас давати суб’єктивну оцінку описуваним явищам, доповнювати сказане додатковою смисловою, функціонально-стилістичною інформацією.

Прагнення віднайти слово, здатне найбільш повно виразити той чи інший складний образ, спонукає Уласа Самчука до творчих пошуків, унаслідок чого й виникають оказіональні новотвори, котрі в романі «Марія» є одним із потужних виражальних засобів, що засвідчує максимальне використання виражальних можливостей слова. Специфіка їх добору та функціонування в романі засвідчує індивідуальну творчу манеру письменника, оскільки «Творчий індивідум, насамперед письменник, у процесі практичної діяльності завжди відчуває потребу в небуденному, оригінальному вираженні думки, у підсилювально-впливовому найменуванні вже названих понять. А відтак, оказіональне словотворення є ідеальним засобом для реалізації індивідуально-авторських задумів як у номінації нових реалій дійсності, так і в переномінації вже названих предметів, явищ, понять».

Оказіоналізми, засвідчені в романі «Марія», творяться, зазвичай, за продуктивними у мові моделями, а тому легко сприймаються читачем.

Мета нашої статті полягає в тому, щоб з’ясувати структурно-словотвірні та функціонально-стильові особливості оказіоналізмів у романі У. Самчука «Марія», що засвідчують мовну індивідуальність письменника і, будучи зображально-виражальними засобами, допомагають осмислити його творчу особистість. Основне наше завдання - схарактеризувати функціональні можливості оказіоналізмів, з’ясувати, з якою метою продукує і використовує їх автор у тій чи іншій ситуації.

Оказіональні утворення У. Самчука художньо виправдані, вони викликані не лише бажанням створити номінацію з відповідним стилістичним відтінком, але й переконанням, яке передається читачеві, що наявні мовні засоби є уже недостатнім засобом актуалізації в конкретній ситуації. Наприклад: Під вікном лікарні, де лежить Гнат, цвіте яблуня. На яблуні виграє ранкова заграва. Яблуноцвіт блищить росою і співами птахів; І кому снилося, щоб він цієї буревійної ночі підвів на монастирське подвір’я сімох мужиків-хлібобандитів.

Художня значущість оказіоналізмів яблуноцвіт (пор.: у П. Тичини - яблуневоцвітно), хлібобандит визначається не лише роллю, відведеною їм у межах контекстів, але й власною внутрішньою структурою. Семантика оказіональних лексем яблуноцвіт, хлібобандит вільно передається словосполученнями, відповідно, «яблуневий цвіт, або цвіт яблуні», «той, хто вчинив розбійницький напад на хліб». Аналізовані оказіоналізми орієнтовані на конкретні денотати, новим є лише спосіб їхнього позначення. Слова яблуноцвіт, хлібобандит утворені морфологічним способом, зокрема основоскладанням, що в першому випадку супроводжується ще й чергуванням фонем [н’] - [н]: яблун + о + цвіт - яблуня, цвіт; хліб + о + бандит - хліб, бандит.

Унаслідок основоскладання утворюються також оказіональні прикметники темно-зоряний, гостропалький. Наприклад:

Час від часу монастирська дзвіниця освічується, ніби блискавкою, виразно на хвильку вирине з темноти і сховається знов, а в темнозоряне небо вривається і розсипається на безліч барвних вогнів довжелезна ракета; Зашаранг, кострубаті обличчя, жадібні погляди рвуться до похиленого хреста на церкві. На нім хліб... Напис сонцем горить, напис мільйонів уст, мізків, шлунків, кістлявих, хижих, гостропальких рук.

Художній ефект у першому контексті створюється завдяки поєднанню в одному слові надзвичайно далеких один від одного, контрастних, за змістом «непоєднуваних» компонентів, що взаємовиключають один одного (пор.: темне небо — зоряне небо). Значення оказіоналізму темнозоряний можна пояснити таким чином: «вкритий зорями, що не світять, які покрила темрява»; його твірною базою послугували узуальні слова темний і зоряний, темн + о + зоряний - темний, зоряний.

Лексема гостропалький є взірцем заміни складної розчленованої номінації («який має гострі пальці») однослівною, характеризується збагаченим, оновленим змістом, здатна викликати в уяві читача найрізноманітніші асоціації (гострий, як паля; гострий, як ніж; гострий, як меч тощо). У структурі подібних оказіональних прикметників «приховане» порівняння, що реалізується в метафоричному контексті. Аналогічне явище простежується також на прикладах оказіональних прислівників. Наприклад: Громоголосно звучить глевка смакота хліба, крає мозок і поволі обертає кусники у липких гарячих пальцях, де оказіоналізм громоголосно означає «дуже голосно, як грім» (гром + о + голосно - грім, голосно).

Крім основоскладання, Улас Самчук продукує оказіоналізми за допомогою афіксації, зокрема суфіксації. Цим способом він утворює переважно оказіональні іменники та дієслова. Причому деякі з таких оказіоналізмів можна кваліфікувати не як лексичні, а як семантичні, зважаючи на те, що в системі мови наявний омонімічний звуковий комплекс. Наприклад: Всі сусіди збігалися подивитися, а він стоїть - дубило серед потрощених тифом кістяків - і тари-бари розводить.

Оказіоналізм дубило продукується за взірцем узуального слова здоровило - «людина, яка відзначається силою, міцною будовою і переважно високим зростом»; дублюючи його семантику, поповнює узуальний синонімічний ряд (здоровань — здоров'яга — здоров'як — здоровило — дубило). Значення лексеми дубило формується на основі тропеїчності, через метафоризацію, унаслідок перенесення в оказіональну площину метафоричного значення твірної основи, а відтак, відповідно, лексичне значення оказіоналізму не відповідає його внутрішній формі (дуб + ил-о дуб). Твірною базою оказіонального деривата дубило послугувало узуальне слово дуб не в прямому, а в переносному значенні - «людина, яка відзначається силою, міцною будовою і переважно високим зростом».

Крім того, оказіоналізм дубило можна розглядати як результат поєднання старої звукової оболонки з новим значенням. Узуальна лексема дубило пояснюється як «дубильник; той, хто займається дубленням». Зважаючи на те, що дубленням могла займатися людина, котра відзначається силою, міцною будовою, можна зазначити, що Улас Самчук вдало використав прийом подвійної актуалізації лексеми дубило, що сприяє додатковій образності та експресивності: Корній - дубило, з одного боку, в уяві читача виникає могутній, здоровенний дуб, а з іншого - могутній здоровань, що займається дубленням шкіри.

Саме в таких випадках проявляється процес творчого перетворення дійсності, коли письменник «за допомогою мисленнєвої, ідеальної, психічної зміни і комбінування, унаслідок встановлення особливих зв’язків і відношень між відображуваними явищами... досягає узагальнення, ідеалізації, цілеспрямованості, умовності, масштабності, асоціативності, поетичності художнього відображення в своїй творчості».

Вільно утворюються на замовлення конкретної ситуації й інші іменники з так званими суфіксами суб’єктивної оцінки. Наприклад: У шопі столярі ладнують труннину; Міцний тютюнище окаджує його низеньку хатчину; Також вояки! Воювали, воювали і піддалися банді шарпатюг, де твірною базою оказіоналізмів послугували такі узуальні лексеми: трунч + ин-а трунка; тютюн + ищ-е тютюн; шар пат + юг - шарпан.

Закономірно, що більшість оказіоналізмів продукуються за зразками узуальних слів. У новоутворенні може змінюватися корінь, суфікс, префікс, іноді навіть спосіб словотворення, при цьому продукується слово, яке зазвичай вступає в синонімічні відношення з узуальним, поповнює узуальний синонімічний ряд. Наприклад: З туману вояцьких чобіт, з випарів фронтових мітингів вирвався й шубовснув він, з гранчастим часом, у розхристаний, шалений тан; Тримали у в’язьбі, допитували, але через два місяці прийшлося випустити за браком безпосередніх доказів; Любив Гнат її співи, але тепер вони не так, як колись, звучали. На те у них вкладено. Чулося розгульство, кпини над всім; Матроство забувається, і він стає людиною. Поволі забуває матюки, переходить на рідну мову, яка вертає йому родинний утулок.

Оказіоналізми тан, в’язьба, розгульство, матроство вступають у синонімічні відношення з узуальними спільнокореневими та неспільнокореневими словами й словосполученнями, відповідно, тан — танець — танок; в’язьба — в’язниця — ув’язнення; розгульство — розгул — свавілля — розгнузданість; матроство — час перебування в матросах. Відмінність між узуальними та оказіональними номінаціями лише в емоційно-експресивному забарвленні, у нових стилістичних відтінках незвичних, оригінальних утворень, що виявляються при зіставленні узуальних і оказіональних синонімів. Оказіональним синонімам властиві новизна і несподіваність, оскільки кожен оказіоналізм - це випадкове, раніше не відоме сполучення словотворчих елементів, використовуючи яке, письменникові потрібно переконати читача в правомірності заміни загальноприйнятої номінації своєю, індивідуальною.

Так, скажімо, утворення оказіоналізму тан супроводжується нівеляцією семи-позитивної оцінки, властивої твірному слову танець (тан - танець), а найближче контекстуальне оточення (шалений тан) виражає негативну оцінку до названого оказіоналізмом денотата.

Оказіоналізм в’язьба продукується внаслідок порушення закону емпіричної продуктивності, загальної пасивності словотвірного типу; для його утворення використовується непродуктивний формант - суфікс -б-, що додається до дієслівної основи: в язь + 6-а - в’язати (пор.: узуальні лексеми - дружба, журба, різьба, служба, стрільба).

На відміну від узуальних лексем, що їм суфікс -б- надає лише значення дії, у структурі оказіоналізму цей формант поєднує значення дії і значення місця дії.

Оказіональні лексеми розгульство, матроство утворені за взірцем продуктивного словотвірного типу з порушенням законів системної продуктивності; вони «походять від основ, семантика і граматичні властивості яких суперечать умовам нормативно-системного словотворення»: розгуль + ств-о - розгулятися; матрос + ств-о - матросити матрос.

Твірною базою деяких оказіональних іменників, засвідчених у романі «Марія», виступають інші оказіональні лексеми. Наприклад: Її славетний язичок вертівся спритно і невгомонно. Перша, люди моя, клепарка. Вулична жива часопис. Оказіоналізм клепарка («пліткарка; людина, що зводить наклепи») має такий словотвірний ланцюжок: клепар + к-а - клепар - клеп - клепати (язиком).

Причому всі оказіональні утворення (клепарка, клепар, клеп) зберігають спільну сему з вихідною твірною базою - узуальним фразеологізмом клепати язиком - «казати дурниці, базікати, пліткувати».

А відтак, оказіоналізм клеп можна кваліфікувати як відфраземний дериват (Та його лагідно зустрічала, багато оповідала кленів, сипала свої знання, мов з мішка, що виник унаслідок фраземної універбації, «коли відфраземний дериват пов'язується тільки з одним із компонентів мотивуючої фразеологічної одиниці».

Беручи до уваги той факт, що оказіоналізми продукуються і внаслідок дезафіксації, зокрема й депрефіксації, твірною базою оказіоналізму клеп можна вважати також узуальне слово наклеп: (пор.: клеп наклеп).

У подібних випадках має місце подвійна мотивація оказіоналізмів.

На основі одного з компонентів фразеологізму брати за барки - «хапати за груди», що функціонує лише в межах усталеної конструкції, Улас Самчук створює оказіональний прикметник барчистий, що означає «грудастий, широкогрудий». Наприклад: Корній, хоч жив недалеко, ніколи не зустрівся з нею. Раз тільки бачила його в церкві. Високий, барчистий, міцний висолений червоний карк. Процес утворення оказіоналізму супроводжується чергуванням фонем [к] - [ч]: барч + испі-ий - барки.

Письменник не лише створює необхідну для комунікативного акту номінацію, а й репрезентує експресивний засіб, сама форма якого відзначається особливою виразністю, підвищує емоційно-експресивний потенціал висловлювання загалом.

Однак Улас Самчук продукує оказіоналізми не лише з експресивною, а й з конструктивною метою, що реалізується переважно за допомогою оказіональних дієслів. Наприклад: А скрізь повно чужих людей. І на лавах, і за столом, і в запічку. У сінях також тиснуться та гармидерять люди (гармидер + и - ти - гармидер); А одного чудесного незабутнього дня Романьо настільки розхоробрився, що зовсім виразно замамав: - Ма-ма-ма (пор.: за + мам + а - ти - мама), - Ти, голубе, не етай, а кажи!.. Що то є? (пор.: ет + а — ти ет).

Такі похідні одиниці передають зміст цілих синтаксичних конструкцій (гармидерити - «створювати гармидер, безладний галас, метушню»; замамати - «почати говорити слово «мама»; етати - «говорити часто «ет»); лексичне значення оказіоналізмів відповідає їхній внутрішній формі, а тому вони легко сприймаються й розуміються читачем і поза контекстом.

Однією з причин виникнення подібних оказіоналізмів є прагнення автора позначити поняття, що в загальнолітературній мові не мають словесного «еквівалента» і можуть бути виражені лише описово. Крім того, оказіональні утворення допомагають Уласові Самчуку точно, влучно, лаконічно і разом з тим свіжо, по-новому, оригінально висловити думку, незвичною формою слова акцентувати увагу на його значенні.

Л-ра: Мандрівець. – 2004. – № 1.- С. 34-37.

Біографія

Твори

Критика



Ключевые слова: Улас Самчук, МУР, оказіоналізми, авторские неологизмы, критика на творчество Уласа Самчука, критика на творчість Уласа Самчука, скачать критику, скачать бесплатно, характеристика творчості Уласа Самчука, українська література 20 ст.