Іван Вирган. Завтра зрана вийду до криниці
Завтра зрана вийду до криниці,
Непочатої води нап’юсь,
Уклонюся, як сестрі, зірниці,
Сонцеві, як братові, вклонюсь.
І піду, і помандрую з ними,
Всі вигоди кинувши дрібні,
Їхніми дорогами ясними
По моїй весняній стороні.
Обійду усю її, незмірну,
Попрацюю всюди, подивлюсь
І колись, у пору надвечірню,
Знов на рідні береги вернусь.
А тоді ведіть мене в світлиці
І зовіть на весілля щодень
Для здорових, як вода в криниці,
Для багатих, як земля, пісень.
Твори
Критика
- Грані таланту
- Коли поет вимогливий до себе
- Риси поетичної індивідуальності (Думки про поезію Івана Виргана)
Поділитися