Ігор Муратов. Падають зорі
Падають зорі
І зором засмученим кожну
Я проводжаю.
Назад не повернеться, ні.
Падають зорі...
Чому мені смутно й тривожно?
Падають зорі.
Минають життя мого дні.
Падають зорі
у вічність,
у безвість, назавше.
Сяють востаннє,
ще світлі,
та вже не живі.
Гаснуть,
зникають,
мільйони сторіч відпалавши...
Падайте зорі, -
народжуйтесь в небі нові!
Твори
Критика
- «І не спинюсь, аж поки серцем стихну» (Штрихи до портрета Ігоря Муратова)
- Крила вечірніх птахів
- Пророчий дар поета
Поділитися