7 мая 2017 в 13:54 Вдохновение 269

Дві прості звички успішних письменників

Дві прості звички успішних письменників

РУС

Як деяким письменникам вдається бути настільки високоефективними? Як їм вдається творити без психічного чи емоційного виснаження? Це питання тривожить не тільки починаючих письменників, але й будь-яку творчу людину. Хороший робочий процес є таким самим невловимим, як і саме натхнення та має масу противників в образі відволікаючих факторів оточуючого світу.

Якщо детальніше вивчити творчий процес різних письменників, нехай навіть з різною художньою філософією і манерою письма, можна виділити дві конкретні звички, які зустрічаються у найбільш успішних авторів. Одна з них є очікуваною, друга - не дуже.

1. Найбільш успішні письменники роблять свою роботу вранці. Не дивлячись на те, що численні письменники володіють хворобою під назвою гиперграфія, дивним залишається той факт, що вони не є рабами стонтанного натхнення, а замість цього віддають перевагу ранковому написанню.

(Сімона де Бовуар зовсім не була жайворонком, але все одно більшу частину роботи виконувала вранці)

Найвідоміший прихильник писати вранці, Ернест Гемінґвей, пов'язував цю звичку зі своїм строго регламентованим и непорушним ставленням до роботи.

''Він ніколи не був таким відданим творчості, як у спальні з жовтими стінами, де рано-вранці прокидався Гемінґвей і стояв в абсолютній концентрації перед своєю письменницькою дошкою, переминаючись з ноги на ногу та потіючи, коли робота йшла добре і хвилюючись, як хлопчик, капризний та нещасний, коли момент творчості проходив...'' The Paris Review

Це зовсім не означає, що ви зможете видавати по шедевру за тиждень. Замість того, щоб роздумувати над роботою цілий день, виконуючи її вранці, ви зможете сконцентруватись на оточуючому світі. Такий підхід дозволяє реалізувати вашу творчість в заданому місці, в заданий час. Ви не збуджені переживаннями дня і це дозволяє звільнитись від стресу, вічного супутника людського буття. Реалізуючи свої творчі імпульси, ви можете подумати про те, як продовжити свою роботу завтра замість того, щоб подумати, коли викроїти час на творчість.

Інший важливий момент для тих, хто творить вранці - це встановлення ліміту часу.

Немає нічого простішого, ніж написати, наприклад, 10 сторінок, коли у вас цілий день в запасі, але для досягнення високого рівня дуже важлива продуктивність в стислі терміни.

У дослідженні, під назвою ''Час доби впливає на вирішення проблем: коли неоптимальне є оптимальним'', автори припускають, що вранці люди більш схильні вирішувати абстрактні проблеми, ніж логічні. ''Результати показують, що неоптимальний час доби впливає на більш глибоке сприйняття проблем та їх вирішення''.

Для тих, хто не вважає себе людиною ранку, ви не самі. Феміністка та філософ Симона де Бовуар не була жайворонком, а втім прагнула завершити свої письменницькі срави до полудня. ''Я не люблю ранок'', - говорила вона,- ''спершу я випиваю чашку чаю, а потім, о 10-тій годині сідаю за роботу і не встаю до першої години дня''.

2. Про другу звичку важко здогадатись. Справа в тому, що це практично дрібниця. Отже, успішні письменники найчастіше в другій половині дня нічого не роблять. Ну не зовсім нічого. Швидше нічого, що могло би бути пов'язаним з їхньою творчою роботою.

(Харукі Муракамі не роздумує на дозвіллі. Він бігає марафони)

Ірвін Шоу, плідний драматург, сценарист та письменник, був доволі суворим щодо свого режиму. ''Вранці його ніхто не турбував, дружина відповідала на телефонні дзвінки, а в другій половині дня він прибирав свою машинку, надаючи перевагу іншим видам діяльності''

Можливо здасться, що письменник має бути надто серйозним і задумливим для інших справ, але відволікання від напруженої розумової діяльності вельми корисне для творчого процесу.

Повертаючись до письменницьких навичок Гемінґвея, варто підмітити, що важливо не стільки те, що він робив за своїм столом, але і те, чим займався, коли його там не було.

В той час, як деякі автори люблять вести замкнутий спосіб життя, іншим необхідно вибиратись в світ, коли вони не пишуть.

Наприклад, Гемінґвей після ''добровільного писання'' до полудня брав свою палицю і йшов до басейну, де щоденно пропливав півмилі.

Письменники також люблять мандрувати. Вільям Вордсворт любив прогулянки англійською сільською місцевостю, а японський письменник Харукі Муракамі стверджує, що його любов до пробіжок сприяє письменницьким звершенням. ''Бог навчив мене вірити в себе як в письменника. Я дізнався, як багато я можу потребувати від себе, коли мені необхідна перерва і коли перерва стає надто довгою".

Деякі просто закидують роботу і насолоджуються прогулянками і вранці і ввечері.

Оноре де Бальзак бродив Парижем, Вільям Батлер Єйтс - навколо Дубліна, нічого не роблячи, але все помічаючи.

Але варто уточнити, що є різниця між тими, хто байдикує після роботи і нічого не робить цілий день. Насправді, прогулянка є дуже корисною діяльністю для творчої людини. Творчість найчастіше відображає внутрішній світ, а отже треба мати можливість його бачити. В своєму ессе ''Вибачення за нероб'' Роберт Льюїс Стівенсон стверджує, що друга половина дня не тільки корисна для релаксації, але й необхідна для саморозвитку. Довга прогулянка допомагає побачити світ по-новому.

Автори, які здатні стримувати свої амбіції та працюють згідно графіку, є найбільш сконцентрованими та ефективними. Звичайно, якщо отримують необхідну долю свіжого повітря. Так от, якщо ви бажаєте бути більш продуктивним, ставте будильник на раніше, працюйте не покладаючи рук протягом декількох годин, а потім відпочивайте.



Ключевые слова: Поради творчим людям, прості звички успішних письменників, натхнення