19-05-2017 Юрій Тарнавський 460

Біографія Юрія Тарнавського

Юрій (Юрій Орест) Тарнавський народився 3 лютого 1934 року в місті Турка на Бойківщині в сім’ї вчителів.

Дитячі роки (1934-1940) провів у Польщі, біля Ряшева, а потім в Україні, біля Сянока та в Турці. 1944 Тарнавський з родиною виїхав до Німеччини. Після війни жив у таборі для переміщених осіб у Новім Ульмі. Відвідував українську та німецьку гімназії (гімназія ім. Кеплера в місті Ульм). Закінчив екстерністом в українській гімназії в Мюнхені в лютому 1952, перед від’їздом до США. Родина осіла в Ньюарку, НДж, де Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії (тепер Нью-Джерський Інститут Технології), студіюючи електронну інженерію. Закінчив 1956 з відзнакою, зі ступенем BSEE.

Після отримання диплому Тарнавський поступив на службу до відомої компанії комп’ютерів ІБМ в місі Покіпсі, на півночі Нью-Йорку. Пробув у ній до 1992. Працював спершу інженером-електроніком, а згодом кібернетиком над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладної лінґвістики в ІБМ, а також групами лінгвістів у військовій школі в Сиракузах, НЙ, та в Конгресовій бібліотеці у Вашінгтоні. Програма, розроблена його групою була першою у світі, яка мала практичне застосування.

В 1964-1965, будучи у відпустці, проживав у Іспанії, займаючись літературною працею. Пізніше, не залишаючи праці в ІБМ, студіював теоретичну лінгвістику (спеціалізація в трансформаційно-породжувальній граматиці) в Нью-Йоркськім Університеті й 1982 отримав ступінь доктора (PhD), написавши дисертацію з питань семантики у Поширеній стандартній теорії Ноама Чомського, Knowledge Semantics. Працю було окреслено революційною за те, що вона поєднала погляди Ноама Чомського та Гиларі Путнама в одне формулювання. Згодом Тарнавський працював над процесуванням природних та розробкою штучних мов і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в ІБМ був відзначений низкою нагород.

Тарнавський — автор низки публікацій на кібернетичні та лінґвістичні теми. Після відходу з ІБМ був членом Гаріманського Інституту в Колумбійському університеті в Нью-Йорку і професором української літератури та культури у відділі слов’янських мов у цьому ж університеті, був також співкоординатором української програми (1993-1996). Український переклад оновленого тексту його дисертації, керований та авторизований ним і доповнений англійсько-українським та українсько-англійським словником технічних термінів та висловів, вийшов друком п. н. Знаннєва семантика у видавництві Національного університету «Києво-Могилянська Академія» 2016. Це – перша праця в ділянці трансформаційно-породжувальної граматики українською мовою, і в ній розвинено основні терміни цієї ділянки.

Юрій Тарнавський — один із засновників Нью-Йоркської Групи і співзасновник та співредактор журналу «Нові Поезії» (1959-1972). Викладаючи в Колумбійському університеті, він приклався до заснування архіву Нью-Йоркської Групи в Бібліотеці рідкісних книжок та рукописів університету, де тепер зберігається його архів.

Перша збірка Ю. Тарнавського «Життя в місті» (1956), з її урбаністичними мотивами та зосередженням на темі смерті, була зустрінута критиками як новаторська — така, що поривала з традицією мови та тематики української поезії, вказуючи напрямок, в якім пішло багато його сучасників. Програмово екзистенціалістичний роман «Шляхи» (1961), в якім описано життя німецької молоді після Другої світової війни, рівно ж був визнаний як нове слово в українській прозі. Коріння ранньої творчости Тарнавський майже повністю в західній літературі, особливо в іспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, сюрреалізмі та філософії екзистенціалізму. З часом, його технічна та лінґвістична освіта та праця дедалі більше впливають на його творчість, внаслідку чого в його творах помітне радикально нове трактування мови, напр., у збірках «Без Еспанії» та «Анкети» і в романах «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть».

В 1960-х роках Тарнавський у своїй творчості переходить повністю на англійську мову, спочатку в прозі, а потім і в поезії, хоча в останній він згодом робить українські варіанти англомовних творів (збірка «Ось, як я видужую» (1978) і наступні п’ять збірок). Він стає членом групи аванґардних американських письменників Fiction Collective (пізніше FC2) і в її видавництві публікує згадані романи «Менінґім» та «Три бльондинки і смерть», які були високо оцінені американською критикою.

Зі зміною політичної ситуації в Україні, Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями художніх творів та статтей в періодиці та рядом окремих книжок. Тепер у його творчості виринають характеристики, що вважаються ознакою постмодернізму, такі, як багатостилевість, колаж, пастіш, і прибирання різних, часами протилежних, позицій/масок (збірка «Ідеальна жінка», поеми «У ра на» і «Місто київ та ям», цикл драм «6х0»). Кульмінується цей процес виданням в Україні тритомника його творів — драм, поезії, та прози — «6х0» (повне зібрання драм), «Їх немає» (зібрані поезії 1970-1999), і «Не знаю» (2000, новий варіант «Шляхів», вибір із англомовної прози «Сім спроб» та автобіографія «Босоніж додому і назад»). 2006 виходить український варіант його недрукованої англомовної збірки оповідань «Короткі хвости», в якій наявні впливи екзистенціалізму, абсурдизму, та постмодернізму, a 2012 збірка вибраних статтей та розмов українською «Квіти хворому».

Останніми часами, Тарнавський все більше й більше писвячує себе англомовній творчості, що так само сприймається з чималим ентузіазмом американською критикою. Так, 2007 виходить збірка його мініроманів (жанр розроблений ним самим) «Як кров у воді», 2011 доповнена і переформатована збірка «Короткі хвости», а 2013 трилогія «Ефект плацебо», що складається з трьох збірок споріднених мініроманів — «Як кров у воді» (новий варіант), «Майбутнє жираф» та «Вид на Дельфт». Того ж 2013 виходить його збірка поезій «Modus Tollens», з підзаголовком «імпровізовані поетичні пристрої», що вимагають особистого вкладу читача для їх повного сприйняття, які Тарнавський називає гевристичною поезією. 2014 з’являється збірка коротких прозових творів «Крокодилячі усмішки», яка розвиває далі абсурдизм «Коротких хвостів». (Оповідання «Mертва кохана» з неї було поміщене в антолoгії Найкраще з европейської прози 2014 видавництва Dalkey Archive Press.) 2016 виходить збірка його есеїв та розмов «Право на забуття», присвячена здебільшого розгляданню власної твочості та питанням, порушуваним у ній.

Від кінця 1990-х Тарнавський бере активну участь у колі американських письменників-новаторів, виступаючи на конференціях AWP та &NOW.

Юрій Тарнавський присвятив багато енергії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Він, між іншими, співавтор повного перекладу дум на англійську мову (Гарвардський інститут українознавчих студій, 1979).

Твори Тарнавського перекладено багатьма мовами: англійською, італійською, німецькою, польською, португальською, російською, румунською, французькою, чеською.

За заслуги в царині літератури 2008 року Юрій Тарнавський був нагороджений Орденом Ярослава Мудрого ІІІ Ступеня.

Біографія

Твори

Критика