Володимир Забаштанський. Незамінні

Звісно, щоб я не блукав в темнині
Ще на початку крутої стежини,
Небо всевладно послало мені
Очі і руки моєї дружини.

Небо дивилося із вишини,
Знати хотіло надлюдські журини.
Знати, на що ж то спроможні вони,
Очі і руки моєї дружини.

Хто б із таким тягарем не поник,
З дому мене ведучи на вершину,
Стали в путі незамінні навік
Очі і руки моєї дружини.

Біографія

Твори

• Віра в людину
• Колядники
• Незамінні

Критика

• В серці справжня віра
• За хвилину до Браїлова...
• Його покути золоті