​На великій воді і каміння пливе...

На великій воді і каміння пливе.
Шум і піна в її нуртині.
Я ж маленька вода, що в глибинах живе.
Шумовиння не треба мені.

Що на світі прекрасніше від тишини,
від її цвіркунових сюїт?
Тільки в час тишини,
коли світ бачить сни —
розчиняю я вікна у світ.

В той, що — мій. У єдиний. Бо інших нема.
Інших Бог не трима.
І душа не прийма.
Бачу стежку крізь сад до стареньких воріт.
Все. На цьому кінчається світ!