​Не гнівайся, що не приходжу в гості...

Не гнівайся, що не приходжу в гості,
що хліб зачерствів, скам’яніла сіль.
Час обріза довкола мене простір.
Хоч стій у ньому на одній нозі.

Час обріза довкола мене простір.
Стискається галактика мала.
Щодень роблюсь неначе менша зростом,
щоб небом не поранити чола.

Що час обріже — те душа доточить.
Я вдячна часові за той постриг.
Так рясно квіти виповнили очі,
що в них немає місця і для книг.

По цей паркан і по стару веранду
відрізав час усе неголовне.
Слухняна я. Живу, як вчить троянда.
Пишу, як Бог шепне...