04-06-2017 Мистецтво 579

Рецензія на книгу Патріка Несса «Голос монстра»

Цієї весни відбулася прем’єра проникивої драматичної кінострічки «Голос монстра». «Хайпового» ефекту вона, на жаль, не досягла. Кінокартина – це така собі унікальна в своєму роді «енциклопедія смерті» у відео-форматі. Але давайте розпочнемо із друкованого слова, з якого «все розпочалося», – однойменної книги Патріка Несса, за мотивами якої знята стрічка.

Упередження щодо янг-едалту вщент розбивають такі якісні історії, як «Голос монстра». На відміну від основної маси книг цього жанру (чи жанр це?), історія Патріка Несса не експлуатує «поверхневі» проблеми. Судячи з назви, книжка присипана фантастичним гліттером, але слід зазначити, що не ним єдиним. Історія також фігурально кишить «демонами».

Трохи про сюжет: 13-річний Конор втрачає свою матір – вона буквально тане від онкології на його очах. І в цьому пригніченому становищі він вимушений протистояти своїм «демонам», і тим, хто начебто співчувають бідній без-п’яти-хвилин-сироті. Ледь не забула! А ще до Конора щоночі приходить Монстр.

Цих загадковим монстром виявилося товстелезне дерево за вікном – тис. Щоночі рівно о 00.07 до хлопця приходить Монстр, що нищить його світ, сповнений фантазіями та рожевими єдинорігами ; що розповідає Конору казки без моралі; що змушує підлітка нарешті випустити «пар», адже той вже «закипів». Саме дерево, що росте на пагорбі,і що оберігає землю могутнім віттям, покликане врятувати хлопця. Натомість Конор благає дерево врятувати маму…

Смерть та егоїзм – друзі. Конор, сам того не усвідомлюючи, гине на пару зі своєю мамою: від егоїзму, що не дає йому змоги зізнатися собі у невідворотності прийдешнього. Протягом усієї історії він ні разу не застосував слів «рецидив» чи (боронь Боже!) «мама помирає». Словесне втілення думок про смерть у його розумінні – щось кровожерливе, що бажає поглинути його. Але на справі саме мужнє сприйняття допоможе переродитися, зберегти життя собі, якщо не рідної людини.

Тис, однозначно, не моралізатор. Зовсім юний Конор очікував на повчальні історії, казково-чеканні, із солодким фіналом та стрункою архітектонікою. Однак отримав алогічні історії, що пропагують напівтони, зовсім у стилі панночки на ім’я Реальність.

Що цікаво: тис в міфології – це рід вічнозелених хвойних дерев та чагарників, що живе кілька століть, тому ще за часів Античності символізував безсмертя. Це символ і смерті і воскресіння. Так і сталося: Конор воскреснув, переродився, прийняв правду, а у той час як його мама збиралася в довгу путь.

Несс створив доволі сильну метафору. Дійсно, монстр – не ікласте чудовисько. Монстр - то первісний страх перед смертю і розтрощеним поні-світом в голові кожного із нас.

Малесеньку за обсягом сторінко книжку я б нарекла енциклопедією смерті. І обов’язково із позначкою «від 7 і до…», як на коробках від мейнстрімних настільних ігор.

Сєда Власова