04-06-2017 Ірина Жиленко 301

Там, за осінньою горою...

Там, за осінньою горою,

Там, за осінньою горою,
розкрились сонячні врата
Я крізь життя пройшла, мов промінь —
пора у сонце повертать.

Цей світ без мене проживе.
Хоча й не так, як жив зі мною.
Назад до себе не позве
мене майбутньою весною.

Все, що було колись — пішло.
Все, що цвіло колись — відквітло.
І золоте моє тепло
просіялось між пальців світу.

Осіннім полем перейти
під журавлиними ключами.
А там — хай повняться світи
моїм промовистим мовчанням...


Читати також