17 июня 2017 в 22:47 Ірина Жиленко 15

Коло за колом

Ірина Жиленко. Коло за колом

Сині сніги і бузкові трамваї.
І золота у заметі підкова.
Світ опадає, душу вкриває
снігом бузковим істин казкових.

Вранці наснилися їй водограї.
А вже двори у бузкових пожежах.
Світ опадає, душу вкриває
квітом бентежним істин безмежних.

Доня гортати Біблію любить.
Синові любий ще Монтекрісто.
Світ опадає, душу голубить
плодом достиглим звершених істин.

Дім спорожніє. Зграя — по зграї
все полишає. Птиці. Сини.
Світ опадає, душу вкриває
листям опалим істин сумних.

Може, до пекла. Може, до раю.
Сукні — старцям. А печалі — в рядки...
Мертві тіла наш вічність вкриває
снігом опалим істин. Яких?

Коло за колом... Все, що за колом —
то від лукавого, перехрестись-но.
Час опадає за Божим законом
світлом зірковим сяючих істин.



Ключевые слова: Ірина Жиленко, Коло за колом, читати вірш онлайн, твори жиленко читати, біографія, критика, вірші

Читайте также

20.06.2017 17
Civitas solis
06/25/2017 03:08:21