​Вогнем вечірнім з висоти...

Вогнем вечірнім з висоти
кров Божа заливає квіти,
над котрими нема вже літа,
і так їм боляче цвісти.

Болить метелик над городом,
над соняхом без голови.
І ллється, ллється кров Господня
на біль трави.

Було колись всесильне літо —
закону смертності — протест.
Нас боронило од небес
і Божого кровопролиття.

Тепер ніхто не захистить.
І крові Божій — литись, литись...
І сонцю боляче світить,
як серцю битись.