Власні назви в романі Дж. Роулінг «Гарі Поттер та філософський камінь»: лінгвокогнітивний та комунікативно-прагматичний

І. А. Морякіна, М. Г. Сивкова

Серія романів про Гарі Потера англійської письменниці Джоан Роулінг є непересічним явищем у сучасній дитячій літературі, зокрема у жанрі казки. Віднесення названих творів до казок обумовлюється присутністю, точніше, домінуванням у художньому просторі романів Дж. Роулінг неодмінного атрибуту цього жанру - образу нереального світу, у якому замість законів природи панують магічні сили, що творять різноманітні дива. Про наявність такого світу твердить один із головних персонажів роману «Гарі Потер і філософський камінь» чарівник Рубіус Гагрід - хранитель ключів від школи магії. Розповідаючи Гарі Потеру про батьків і таємницю їхньої загибелі, Гагрід сповіщає хлопцеиі про його приналежність до особливого, надприроднього світу, каже, що Гарі є чарівником:

‘Do you mean ter tell me, ’ he growled at the Dursleys, ‘that this boy - this boy! - knows nothin’ abou - about ANYTHING? ’...

But Hagrid simply waved his hand and said, ‘About our world, I mean. Your world. My world. Your parents world. ... «Harry - ver a wizard».

Метою цієї статті є виявлення особливостей використання Дж. Роулінг власних назв (ВН) - онімів у змалюванні магічного світу, в якому відбуваються пригоди головного героя Гарі Потера. Вибір онімів у якості предмета нашого дослідження продиктований багатошаровим семантичним наповненням ВН та її поліфункціональніспо, поєднанням завдань, які ВН виконує у художньому тексті.

Сучасні ономасіологічні студії, проведені у межах комунікативно-когнітивної парадигми, виявили, що ВН має потужний асоціативний і прагматичний потенціал, який сформувався у ході культурно-історичного розвитку суспільства, і який забезпечує творчий контакт автора й читача. Зокрема встановлено, що вхудожньому тексті з метою створення естетичної цінності твору оніми виконують семіотичні, когнітивні та комунікативно-прагматичні функції. Розглянемо специфіку функціонування ВН у тексті роману Дж. Роулінг «Гарі Потер та філософський камінь», їхню роль у втіленні авторського задуму.

До семіотичних функцій належать репрезентативна і описова (за В.М. Нікітіним). Перша з них слугує для визначення, ідентифікації денотата, а друга - для його кваліфікації.

Семіотичний аналіз онімів, відібраних з аналізованого роману методом суцільної вибірки, виявив що, зі 170 власних назв 159 (93,5% від загальної кількості ВН) складають міфоніми - власні імена не існуючих істот і назви предметів, вигаданих письменницею для змалювання казкового світу.

У результаті семантичного аналізу виявлених міфонімів встановлено, що у досліджуваному романі для змалювання магічного світу вживаються наступні семантичні групи ВН:

ангропоніми - імена й прізвища чарівників-людей та перевертнів: Harry Potter, Albus Dumbledore, Sirius Black, Dedulus Diggle, Rubeus Hagrid, Minerva McGonagall, Nicholas Flamel, Grindelwald, prof. Quirrel, madam Hootch, Quentin Trimble, Ron Weasley, Sally-Ann Perks, Hermione Granger, Oliver Wood, Lee Jordan, Dean Thomas, Lavender Brown, Draco Malfoy;

спірітоніми - власні імена чарівників-привидів (Bloody Baron, Elfric the Eager, Friar, Peeves, Binns) та гоблінів (Griphook);

зооніми - імена казкових тварин: дракон Norbert the Norwegian Ridgeback, трьохголовий пес Fluffy, сова Hedwig, кішки Tufty, Mr. Paws, Snowy, жаба Trevor,

топоніми - назви місцевостей у магічному світі: ущелина Godric's Hollow, заборонений ліс The Forbidden Forest, містечка Cokeworth, Little Wingign;

ергоніми - назви об’єднань людей, організацій, установ, серед яких: назви навчальних закладів та їхніх відділень (Hogwarts, Grynffindor, Slytherin, Hufflepuff, Ravenclaw, Smeltings), назви крамниць (Eyelops Owl Emporium, Madam Malkin's Robes for All Occasions, Ollivanders), банків (Gringotts), готелів (RailwiewHotel), пабів (Hog’sHead, TheLeackey Cauldron);

назви артефактів, зокрема назви грошових одиниць (Knut, Sickle), книжок та підручників (Gragon Breeding for Pleasure and Profit, From Egg to Inferno, a Dragon Keeper’s Guide,Dragon Species of Great Britain and Ireland,Modem Magical Book HistoryMagical Drafts and Poisons, A Beginner’s Guide to Tmsfiguration, Magical Theor), газет (Daily Prophet), назви магічних предметів (The Mirror of Erised, Muggle chess, Elixir of Life, Philosofer's stone, Trapdoor), заклинань (Anti-Cheating Spell, Forgetfullness Potion, Leg-Locker Curse, Anti-Dark Forces Spell), законів і правил (The 1637 Werewolf Code of Conduct);

1) назви спортивних ігор, змагань, знарядь, гравців: Quiddich, The House Сир, Golden Snitch, Bludger, Quqffle, Seeker, Beater;

фітонім Devil’s Snare;

назви продуктів харчування: Bertie Bott’s Every-Flavour Beans, Liquorice Wands, Droobles Best Blowing Gum.

Вивчення асоціативного поля міфонімів, створених Дж. Роулінг, показало, що ці лексеми слугують потужним засобом характеротворення, художньої типізації, у яких виявляється мовностилістична індивідуальність автора. Більша частина (майже 65%) аналізованих ВН виконують подвійне завдання - репрезентації й водночас характеризації об’єкта. Емоційно-оцінні конотації ВН, вживаних для позначення об’єктів магічного світу, переважно є результатом вторинної номінації, здебільшого метафоричного й метонімічного малування. Найбільш виразними в романі «Гарі Потер та філософський камінь» є імена чарівників, привидів і казкових тварин. Наприклад, Albus - ім’я доброго чарівника, «білого» мага, директора школи магії походить від латинського прикметника albus (білий). Його антипод злий чарівник і вбивця батьків Гарі Потера Voldemort має у своєму імені латинський корінь mort, що означає «смерть». Розглядаючи це ім’я як трикомпонентний конструкт Vol-de-mort, можемо перекласти його з латини як «політ смерті». Цей персонаж має ще два імені You-Know-Who (самі знаєте хто) та The Who Must Not Be Named (той, кого не можна називати), які є евфімістичними онімами, що актуалізують стереотипне уявлення про заборону безпосереднього називання смерті й темних сил. Метафоричне ім’я Rubeus (рубін) віддзеркалює благородство хранителя юпочів Рубеуса Гагріда. Метафоричну природу мають імена Madam Hootch (мадам «грюк»), привиди Bloody Baron (кривавий барон), Elfric the Eager (Елфрік нетерплячий), Friar (проповідник), сова Hedwig (букля), кішки Tufty (чубчик), Mr. Paws (лапки), Snowy (сніжинка). Алюзивний характер мають, наприклад, імена Dedalus Diggle та Sirius Black, що активують знання про героя давньогрецьких міфів Дедала й далеку зірку Сіріус, яка належить до Сузір’я Великого Пса. Адже, чарівник-перевертень Сіріус Блек. за сюжетом перетворюється саме на великого пса. Метонімічний зв’язок простежується між іменами авторів книжок та назвами їхніх творів. Так, автор книжки магічних заклинань й спрут Magical Drafts and Potions зветься Arsenius Jigger (дослівно той, хто тримає миш’як), автор посібника A Beginners Guide to Transfiguration («Посібник з переображень для початківців») носить ім’я Emeric Switch (перемикач). Зв’язок між дослідником і предметом вивчення відтворюється в іменах викладача гербології professor Sprout (професор «стеблина») й авторки довідника One Thousand Magical Herbs and Fungi («Тисяча магічних трав і грибів») - Phyllida Spore (Філіда «спора»).

Об’єкти магічного світу, описаного Дж. Роулінг у романах про Гарі Потера, у переважній більшості є продуктом творчої уяви письменниці. Досліджувані міфоніми, створені для називання цих об’єктів, є авторськими мовними новотворами, ономасіологічними конструктами, в яких відображаються особливості когнітивного стилю, особистісного світосприйняття авторки. Їх слід розглядати як продукти штучної номінації цілеспрямованого називання, якому властивий високий ступінь впливу суб’єктивних характеристик мовця. Таким чином, авторські міфоніми є ідіосинкретичними ознаками мовної картини світу письменниці, що дають можливість характеризувати її як мовну особистість. Розуміння власної назви як ментально-психологічного комплексу що є етнічно обумовленим, дає нам можливість судити про такі особистісні риси мовця, як приналежність до певної етнокультури, до певного етносоціуму.

Дослідження власних імен, створених Дж. Роулінг, у лінгвокогнітивному ракурсі, дозволяє нам розглядати названі вище лексико-семантичні групи онімів як маркери мовної репрезентації відповідних вузлів фрейму уявлень авторки про магічний світ.

Враховуючи частоту вживання авторкою досліджуваних онімів, можемо стверджувати, що центральне місце у магічному світі Дж. Роулінг належить людині-чарівнику (серед об’єктів магічного світу їх 40,9%), тоді як привиди, гобліни й казкові тварини займають у ньому другорядне місце (разом вони складають 32% об’єктів магічного світу). Невід’ємними складовими цього світу, знаряддями, за допомогою яких здійснюються дива, є різноманітні магічні артефакти, з-поміж яких найважливіше місце відводиться книжкам і підручникам з магії та чародійства (12% об’єктів магічного світу), а також магічні предмети й заклинання (7,5% об’єктів магічного світу). Характерною ознакою магічного світу, зображеного Дж. Роулінг, порівняно із магічним світом загальновідомих казок і міфів, є наявність в оточенні чарівника різноманітних суспільних установ, таких як школи, крамниці, банки, готелі, розважальні заклади - їхня частка серед об’єктів досліджуваної реальності становить 10%. Їхня присутність і визначне місце у картині світу мовця є властивими саме для представників пост-індустріального соціуму, головною цінністю якого проголошено людину, що, з одного боку, є панівною силою, якій підпорядковані інші істоти й речі, а, з іншого боку, є частиною складної соціальної системи управління, виробництва і споживання.

На приналежність письменниці до англомовного соціокультурного середовища особливо виразно вказують назви об’єднань людей, організацій, установ й артефактів магічного світу, побудовані за найбільш поширеними у сучасній англійській ергонімії принципами номінації. До таких відносять: антропонімічний принцип, принципи онімізації апелятивів і семантичного зсуву. Антропонімічний принцип номінації, що грунтується на використанні імен засновників чи власників організації у функції словотворчої основи, або його імітація застосовуються Дж. Роулінг для називання шкіл (Hogwarts, Smeltings), крамниць (Ollivanders, Madam Malkin’s Robes for All Occasions, Eyelops Owl Emporium) банку Gringotts, компанії Grunnings. Співставимо, ці оніми з назвами реально існуючих об’єктів, наприклад, інформаційної агенції Reuters та фармацевтичної компанії Boots. Принцип онімізації апелятивів, який підкреслює зв’язок імені з діяльністю підприємства чи організації, властивостями продукції, простежується здебільшого у назвах магічних книжок і газет. Порівняємо, наприклад, назви підприємства по випуску друкарської техніки Rotaprint, охоронної фірми Secucor (від Security Corporation), Daily Mirror та вигадані письменницею Daily Profet, Great Wizarding Events of the XXth Century; Notable Magic Names of Our Time, the Important Magical Discoveries, The Standard Book of Spells. Принцип семантичної деривації, який передбачає включення в структуру ергоніма компонента із переносним значенням, як, скажімо, у компанії-виробника електроприладів Sunbeam Electric (дослівно «сонячний промінь»), страхової компанії Prudential («Благорозумний») виявлено у вигаданих Дж. Роулінг назвах пабів Hogs Head, The Leacky Cauldron, готелю Railview Hotel.

До комунікативно-прагматичних функцій, які власні назви виконують в аналізованому тексті, належать апелятивна, емотивна й діалогізуюча. Апелятивна функція полягає у збудженні у читача образів та емоцій, що, містяться в асоціативному та семантичному полі ВН. Наприклад, ім’я матері Гарі Потера Лілі (Lily) викликає в уяві читача образ прекрасної квітки, що символізує чистоту, доброту й ніжність. Емотивність ВН, у свою чергу, активізує процес її осмислення. Діалогізуюча функція онімів полягає у створенні творчої комунікації. Зокрема, через різноманітні асоціації, що виникають між магічним і реальним світами завдяки досліджуваним ВН, втілюється комунікативна стратегія наближення читача до вигаданого магічного світу, створюється ілюзія об’єктивного існування вигаданої дійсності, яка є знайомою і зрозумілою читачеві. Магічний світ здається значно реальнішим, коли в ньому є, наприклад, газета Daily Profet, що легко асоціюється із назвами відомих газет Daily Telegraph та Daily Minor; банк Gringotts, що нагадує назву одного з провідних англійських банків Lloyds.

Виконуючи семіотичну, когнітивну та комунікативно-прагматичну функції у художньому творі, власна назва є потужним засобом вираження мистецької думки. У романах про Гарі Потера власні назви є домінантним лінгвістичим засобом зображення магічного світу та характеризації його об’єктів і персонажів. Створені Дж. Роулінг міфоніми, що називають людей-чарівників, привидів, гоблінів, казкових тварин, їхні об’єднання й установи, вигадані письменницею місцевості й артефакти, є ономасіологічними конструктами - продуктом мовної творчості письменниці, що вказують на її приналежність до англомовної культурної спільноти кінця XX - початку XXI століття, світоглядними орієнтирами якої є антропоцентризм, ринкові взаємини з їх невід’ємними складовими - освітньою, комерційною, розважальною сферами.

Л-ра: Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць. – К., 2006. – Вип. 17. – C.242-247.

Біографія

Твори

• Гаррi Поттер i фiлософський камiнь
• Гаррі Поттер і таємна кімната
• Несподівана вакансія
• Фантастичні звірі і де їх шукати

Критика

• Власні назви в романі Дж. Роулінг «Гарі Поттер та філософський камінь»: лінгвокогнітивний та комунікативно-прагматичний
• Загадка Гаррі Поттера
• Лінгвістична атракція в романі Дж. Ролінг про Гаррі Поттера
• Особливості перекладу творів фентезі (на прикладі романів Дж. К. Роулінг про Гаррі Поттера)