225
Вистава Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду

Вистава Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду

Вт, 04 октября 2016, 17:00
Львов, Украина
Театр им. Леся Курбаса [на карте]

Прем’єра «Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду»

4 жовтня о 17:00 та 20:00 в Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса відбудуться два покази польсько-української копродукції «Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду» (2016), що створена в межах польсько-українського перформативного проекту «Мапи страху /Мапи ідентичності». Вхід вільний.

П’ятеро акторів з різних регіонів України та з Польщі досліджують спільне та особисте минуле і пам’ять своїх країн крізь призму індивідуального досвіду. Чи є прямий шлях від індивідуального досвіду і спогадів до колективної пам’яті? Чому колективні спогади іноді пригнічують індивідуальні? Хто нам диктує, що треба пам’ятати, a що треба забути? І чи є історією те, що не виставили в музей і що не потрапило в шкільні підручники?

З минулим треба щось робити, але що? Як не дозволити минулому диктувати сьогодення, або ж, як не дозволити сьогоденню – наприклад, національним інститутам пам’яті – монополізувати минуле i заново його конструювати? Як боротися з таким образом минулого, який наказує пам’ятати виключно кривди, зазнані від інших? З таким типом пам’яті, який прагне перетворити нас на жертв?

Нам важливо оголювати не тільки соціально-політичні механізми, але й театральні, особливо, коли минуле і пам’ять виявляються в театрі через фікцію, яка завжди прагне бути сприйнятою за реальність. Чи може бути театральна сцена – простір вигаданих подій та персонажів, ілюзій, в які ми хочемо повірити – тим місцем, де можна досліджувати механізми пам’яті і наші складні стосунки з минулим?

У виставі ми працюємо зі своїм досвідом не лише як театральні митці, що створюють чергову фікцію, але й як громадяни (України та Польщі), як політичні суб’єкти, які мають право публічно ставити складні питання собі, державі, своєму місту або ж сім’ї та розмірковувати про свою професію, театральну освіту і театр як такий. Слід визнати, що цей досвід (наш, та й не тільки наш) сповнений травмами – є важливою частиною нашої ідентичності.

У виставі ми на практиці досліджуємо як минуле працює з нами, і як ми можемо працювати з минулим. Працювати так, щоб пережитою травмою не виправдовувати відсутність відповідальності.

Режисура: Аґнєшка Блонська (Варшава), Роза Саркісян (Харків)

Драматургія: Йоанна Віховська (Варшава), Дмитро Левицький (Київ)

Художниця: Алевтінa Кахідзе (Київ)

Художник світла: Ігор Азаров (Біла Церква)

Втілення сценографії: Ілля Джулай (Київ)

Перформери: Лукаш Вуйціцький (Варшава), Анна Єпатко( Львів), Іван Макаренко (Одеса), Ніна Хижна (Харків), Оксана Черкашина (Харків)

Прем'єра: Київ, 24 i 25 вересня 2016 / ГОГОЛЬFEST

Покази вистави в інших містах:

Одеса, 28 вересня 2016/ Арт-Центр ім. Віри Холодної, Одеська кіностудія

Херсон, 1 жовтня 2016/ Фестиваль TerraFutur, Театр імені Миколи Куліша, Сцена під дахом

Львів, 4 жовтня 2016 / Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

Харків, 7 жовтня 2016 / Культурний форум «ПогранКульт: ГаліціяКульт»

Виставу створено в межах проекту «МАПИ СТРАХУ / МАПИ ІДЕНТИЧНОСТІ», під час якого польські і українські митці і теоретики, за допомогою перформативних знарядь, різних майстер-класових і презентаційних форм досліджують культурне й суспільне становище нашої частини Європи.

Проект триває з лютого 2016 року. В його межах відбулись дві робочі сесії (травень – Львів, липень – Харків), де близько 40-а театральних митців (режисери, драматурги, актори, композитори) з різних куточків України (Запоріжжя, Львів, Херсон, Харків, Київ, Хмельницький, Полтава, Одеса, Сімферополь) разом із польськими тренерами працювали у форматі майстер-класів та лабораторії.

Після майстер-класів сформовано групу з українських та польських митців, які працюють над виставою (репетиції в серпні та вересні у Львові та Києві). Результатом спільної праці стала мобільна копродукція «Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду», презентація якої відбудеться в декількох українських містах: Києві, Одесі, Херсоні, Львові, Харкові.

Проект реалізовує Stowarzyszenie Praktyków Kultury (Об’єднання практиків культури / Варшава) у співпраці з українськими організаціями зі Львова, Києва, Харкова, Одеси і Херсону.

Дофінансовано із коштів Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща.

За підтримки East European Performing Arts Platform (EEPAP).

Кураторка: Йоанна Віховська / Об’єднання практиків культури; EEPAP / Варшава

Координація проекту в Україні: Люба Ільницька / Львівський академічний театр імені Леся Курбаса Промо-кампанія проекту: Ольга Мухіна / Мистецька майстерня “Драбина” / Львів

Йоанна Віховська – театральна критикиня та кураторкa, перформеркa, драматургиня. Вивчала театрознавство у Яґеллонському університеті у Кракові; працювала актрисою і тренеркою з декількома незалежними театрами (у тому числі з театром Gardzienice, Польща та театром Double Edge, США); драматургинею і літературною директоркою театру в Єленій Гурі. Співпрацює з польськими театральними виданнями. Членкиня кураторської ради Східно-європейської платформи сценічних мистецтв (East European Performing Arts Platform, EEPAP). Як драматургиня працювала, окрім інших, з Олів’єром Фрлічем в Старому національному театрі у Кракові («Небожественна комедія. Рештки») і в межах міждисциплінарного проекту POP-UP («Небожественна комедія. Визнання»), a також з Войтком Клеммом («Щоденники Майдану») i Аґнєшкою Блонською («Празьке Si-fi») в Teatr Powszechny у Варшаві.

Дмитро Левицький – український драматург, сценарист, перформер. Стипендіант European Theatre Convention (ETC у Тбілісі), учасник Internationales Forum Theatertreffen (Berlin). П’єса «Перукарі» увійшла в шорт-ліст Конкурсу «Тижня актуальної п’єси» та шорт-ліст V Конкурсу п’єс «Драма.UA». Зацікавлення: Документальний театр, перетин фікції та реальності, перформативність тексту, праця художника. В останньому проекті – «Олімпіада 84 у Донецьку» – досліджує можливість вигадки на прикладі історії міста Донецьк.

Аґнєшка Блонська – режисерка і актриса, вивчала соціологію у Варшавському університеті і режисуру в Bristol Old Vic Theatre School. Викладає на театральному факультеті Falmouth University. Працює в Польщі і Англії. Співпрацювала з Wildworks Theatre, DotComedy Theatre, Soho Theatre i London National Theatre Studio та ін. Створювала постановки з танцюристами («Eintopf» - в межах міжнародного проекту «Табуропа»; «Once Upon A Time» в Theatre Bristol, Circomedia; та «F.E.A.R.» в Experimentica, Кардіфф) i з хором («At The End Of The Line» / The Exchange Gallery в Пензансі). У Польщі реалізовувала проекти в театрах у Вальбжиху, Єленій Гурі, Кошаліні, та Варшаві («Були собі дід і баба» і «Товстуни» у Театральному інституті і «Хвилі» за Вірджинією Вульф в Театрі Охоти). Свої останні постановки здійснила в Teatr Powszechny у Варшаві: «Гвалт. Голоси» – у співпраці і за участі жінок, які зазнали сексуального насильства і «Празьке Si-fi».

Роза Саркісян – режисерка харківського проектного театру DeFacto, кураторка проектів, учасниця міжнародних режисерсько-драматургічних лабораторій та шкіл. Шукає нові форми через синтез театральних практик, документального театру, музики і мистецтва перформенсу. Проекти, вистави: «Да, мой фюрер», site-specific проект «Часу не має/ За склом», театральне дослідження «ВБИТИ ЖІНКУ », перформанс «Музей Миру. Музей Війни», (Non) FictionLab: Тіло. Геометрія, (Non) FictionLab: Прикордонна зона. Учасниця фестивалів: «ГОГОЛЬFEST» (Київ), Urban Exploration Lviv Fest (Львів), «Всесвіт Шекспіра» (Іжевськ), «Територія» (Москва), Курбас-Куліш (Алушта), Non Stop Media (Харків), проект-дослідження «ВІЙНА.ВОНА» (Харків), «Фестиваль, приурочений до 100-річчя В. С. Розова » (Москва), Міжнародна освітня програма DESANT (Люблін, Польща), Міжнародна школа менеджерів «Від першої особи: Пам'ять».

Алевтінa Кахідзе – художниця. Родом з Донбасу, живе в Києві. Закінчила Академію образотворчого мистецтва та архітектури. Навчалася в Нідерландах в академії Яна Ван Ейка на відділенні візуального мистецтва. Її роботи виставлялися в Києві в Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА та «Я Галереї», а також у Нідерландах. У творчості використовує суміш різних видів мистецтва, відеороботи та інсталяції. У художніх акціях звертається, переважно, до двох тем – культура споживання і географічний вододіл між Європою та Україною. Серед останніх арт-проектів – книга «Ждановка», під обкладинкою якої зібрано колаж з особистих спогадів, діалогів, газетних статей і текстів з інтернету, що стосуються міста Жданівки.

Лукаш Вуйціцький – перформер, музикант, хореограф, активіст, інструктор самозахисту і тренер зі спортивних бойових мистецтв. Ініціатор антинасильницької групи педагогів «Голоси проти насильства», співзасновник спортивного клубу RKS «Gwiazda», творець авторського тренінгу Queer Fight. Впродовж 16 років займається фізичним і музичним театром, міждисциплінарними формами мистецтва. Співпрацював з театрами Gardzienice, Chorea, Remus. З 2008 – як перформер і хореограф – співтворить театральні проекти одного з найважливіших польських альтернативних театрів – групи Komuna//Warszawa.

Оксана Черкашина –акторка незалежного театру «Прекрасні квіти». З 2014 – викладачка авторської школи акторської майстерності «Тісто». Учасниця багатьох європейських проектів: перформенс «Метаморфоза» режисера Фабіо Толлєді, перформенс Contra/Dictions режисера Матея Матейко (Польща, Інститут ім. Єжи Ґротовського), Міжнародної театральної резиденції з театром «Astragali» (Італія) та майстер класів під кураторством Фрея Фауста, Карла Фроста, Інни Фалькової, Аріє Бурштейна, Йоанни Віховської. Здобула ступінь магістра за спеціальністю актор драматичного театру і кіно. Працювала акторкою в Харківському державному академічному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка, грала у виставах театральної майстерні «Вінора» під керівництвом Ірини Кобзар та в Театральному центрі «Апарте».

Іван Макаренко – актор, перформер, народився у м. Кривий Ріг. Закінчив художнє відділення Криворізької міської школи мистецтв №1, вивчав бальні танці. Відкрив для себе театральне мистецтво у студії «Ванильные качели». Випускник Одеського театрального училища, студент режисерського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Учасник майстер -класу «УЯВА І ДІЯ» від Театру Biuro Podrozy (Познань) Займався скейтбордінгом та стріт-артом.

Анна Єпатко – акторка, народилась в м. Стрий (Львівська обл.). Закінчила ЛНУ ім. Івана Франка за спеціальністю – актриса театру і кіно. Працює акторкою в Львівському драматичному театрі ім. Лесі Українки з 2010 р. Зі студентських років особливо цікавиться фізичним театром та вираженням актора мовою тіла. Працювала викладачем фізичного тренінгу на кафедрі театрознавства і акторської майстерності ЛНУ ім.І.Франка. Робить перші спроби роботи в якості режисерки, у 2016 р. здійснила постановку пластичної казки для дорослих «Білосніжка»

Ніна Хижна – акторка, перформерка. В 2014 р. закінчила Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського. Як акторка працювала в Театрі-студії «Вінора» (Харків), Харківському державному театрі для дітей та юнацтва, Харківському державному академічному драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка, театрі BRAMA (Польща), перформативній групі «Dancelab». Поглиблено займається різноманітними тілесними практиками та танцем. Зараз разом з групою митців працює над авторськими перформативними проектами на базі експериментальної сцени Харківського ТЮГу.



© md-eksperiment.org

Опубликовано: 22 сентября 2016

Львов - Скоро

Виставка «Предмети розкоші». Галерея Зелена канапа

Галерея Зелена канапа 03 августа - 29 августа

Концерт Mgzavrebi у Львові

Ennio Event Square 20 августа - 20 августа 19:00

Концерт Lords of the Sound у м. Львів

Митрополичі сади 24 августа - 24 августа 19:30

Lviv Media Forum 2021

Львов, Украина 26 августа - 28 августа
Показать все