Іван Манжура
Іван Манжура
(1851-1893) У розвиткові українського історико-літературного процесу останньої третини XIX ст. І. Манжура відіграв досить помітну роль. Співець горя народного, поет-громадянин ставить собі за мету правдиво висвітлювати звичайне, щоденне життя трудящих, їхні безпросвітні злидні, поневіряння.Ще на початку поетичної діяльності І. Манжура свідомо дотримувався реалістичного напряму, протиставляючи свої твори «заоблачному парению» романтиків. Щире, мужнє слово І. Манжури було сильною зброєю, яка била по фортеці самодержавства, підривала підвалини тодішнього суспільно-політичного ладу. Багатий арсенал художніх засобів поета має виразно реалістичне спрямування, його поетика надзвичайно близька до усної творчості українського народу. Переважна частина вживаних ним порівнянь, епітетів, тропів, повторів, паралелізмів, ритміка й строфіка його поезій, сатира й гумор, засоби емоційності мови походять з народних джерел. Всі види тропів у І. Манжури відзначаються конкретністю, безпосередністю. Але і безпосередність, і сміливість метафори у поета завжди випливає з реальності уподібнення і не має нічого спільного з надуманістю, вимученістю та хитромудрою словесною мережаністю тропів у формалістів-естетів. Манжура — поет-реаліст, урівноважений, тонкий і уважний спостерігач життя. Громадсько-політична сатира Манжури, як і лірика його, зросла й розквітала на родючому грунті українського фольклору, живилася кращими традиціями класичної сатиричної спадщини. У своїй творчості поет використовує всі види і гатунки сатиричної зброї: тут і м’який, лагідно-незлобивий гумор, пройнятий співчуттям та любов’ю до знедолених (гуморески, приказки, частина байок), тут і жалка, ущиплива іронія, тут і наллята обуренням, як степовий полин гіркотою, запальна уїдлива насмішка, тут і насичений ненавистю сарказм. І. Манжура не тільки поет-лірик, він охоче звертається і до епічних та ліро-епічних жанрів, насамперед фольклорного походження: до народної казки, байки, балади, анекдота, приказки, легенди. Біографія
Популярні твори:
Критика
Відео Завантажити книги у форматі PDF:Сказки, пословицы и т.п., записанныя въ Екатеринославской и Харьковской губерниях (pdf) Анотація: Збірка,єдине прижиттєве видання І. Манжури, вийшла 1890 році.У ній близько 200 казок та легенд. Редактором збірника був відомий учений О. Потебня. Більшість казок зібрано саме на Катеринославщині – у містах Катеринославі та Новомосковську, в Павлоградському (села – Кам’янка, Мануйлівка, Гупалівка, Одинківка) та Олександрівському (села –Олексіївка, Покровська, Новогригорівка, Благовіщенка, Трьомсинівка, Синьогубівка, Біляївка, Вербова) повітах. Найбільше записів казок зроблено в Олександрівському повіті (тепер Запорізька область), у самому серці Запорозького краю, у слободах, які були засновані колишніми козаками на історичній території Запорозької Січі. Фольклорні записи передають не лише вільнолюбний дух запорозького краю, а й мовний колорит, особливості вимови тих чи інших слів. Сборник, единственное прижизненное издание И. Манжури, вышел в 1890 году. В нем около 200 сказок и легенд. Редактором сборника был известный ученый А. Потебня. Большинство сказок собрано именно на Екатеринославщине – в городах Екатеринославе и Новомосковске, в Павлоградском (села – Каменка, Мануйловка, Гупаловка, Одинковка) и Александровском (села – Алексеевка,Покровская, Новогригорьевка, Благовещенка, Трьомсиновка, Синеогубовка, Беляевка, Вербовая) уездах. Больше всего записей сделано в Александровском уезде (теперь Запорожская область), в самом сердце Запорожского края, в слободах, основанных казаками на исторической территории Запорожской Сечи. Фольклорные записи передают не только вольнолюбивый дух запорожского края, но и речевой колорит, особенности произношения отдельных слов. Бібліографічний опис: Сказки, пословицы и т.п., записанныя въ Екатеринославской и Харьковской губерниях [Текст] / Сост. И.И.Манжура. - Харьков : Тип. К.Счасни, 1890. - 194 с. - Б. ц. Кл.слова (ненормированные): фольклор -- украинский Відсутні сторінки: 101-108 СТОРІНКА АВТОРА |
Поділитися