Презентація нового альбому «Astra» The Retuses в Києві 2013

14-го  грудня, суботнім вечором, Київська Мала опера опинилась у владі напівкосмічної атмосфери, створеної російським гуртом The Retuses, що презентував свій новий альбом «Astra».

«Все буде дуже добре!»

Порадувало душу, що очікувати концерт було комфортно, тепло, а головне – недовго: дійство почалося усього-на-всього з півгодинною затримкою, оскільки не всі прихильники встигли зайти до зали вчасно. Відкрила концерт нова пісня «Crux», але відразу після неї файний фронтмен гурту Мишко пообіцяв, що цього вечора пролунають і пісні з попередніх альбомів. Закінчивши привітання словами «Все буде дуже добре!»,  п’ятірка взялася до реалізації своєї обіцянки, і треба віддати їм належне – відразу ж після «Pyxis» заграла пісня «Синий вечер», яку вже давно вподобали усі шанувальники гурту.

«Шаганэ» і інакша «Gemini»

Усі пісні гурту сприймалися чудово, проте, коли пролунали перші звуки культової «Шаганэ», зал вибухнув оваціями від захвату, що робить комплімент і The Retuses, і Сергію Єсеніну. Зізнаюсь, що це неймовірно захопливе видовище – бачити, як більше тисячі людей співають рядки вірша, якому вже майже століття!

Здивували виконанням «Gemini», що різнилося від студійного запису. Було приємно бачити, що прихильники гурту вже встигли вивчити слова пісні, і легко змогли адаптуватися до нового виконання, аби підспівувати своїм кумирам. 

«Людина – оркестр»

Необхідно зазначити, що всі учасники гурту дуже універсальні музиканти, особливо Міша ( не можу величати його Мишко). В один голос  фани  охрестили його «людиною-оркестром», і недарма! Всі були приємно здивовані його вправній грі на різнопланових музичних інструментах, таких як: електрогітара, акустична гітара, труба, сопілка, банджо та інші, які я навіть не беруся ідентифікувати.

Потужні звуки труби чіпляли за душу, лірична сопілка гіпнотизувала фольк-мотивами, а банджо викликав щирий подив усіх своїм неоновим світінням і колоритним звучанням.

Сором’язлива щирість і щира сором’язливість 

Коли закінчилася основна концертна програма, весь зал почав скандувати «на біс!», і через десять хвилин гурт знову з’явився на сцені. Проспівавши ще три пісні, колектив вирішив розірвати всіх присутніх, загравши наостанок «Пой же, пой..».

Неможливо було не замилуватися тим, як знітилися чотири хлопці і чарівна Валерія від оплесків публіки, і навіть трохи соромилися повністю насолодитися любов’ю своїх фанів. Але саме це і робить їх особливими гуртом The Retuses, який вміє брати не епатажем, фривольністю, брутальністю, а щирістю і скромністю.

І остання-остання…

Проте, невгамовні київські фани не схотіли так просто відпустити гурт, і домоглися-таки третього виходу п’ятірки на сцену Малої Опери. Міша пообіцяв, що вони зіграють останню-останню пісню, якою стала «Заметался пожар голубой» - пісня, яка найбільше припала до душі шанувальникам. Необхідно зазначити, що саме в той вечір, кожне слово, кожен звук лунали з особливим надривом, який неможливо почути в записі.

Саме цей надрив, цей ледь вловимий відтінок емоції передався кожному в залі – хтось, ледь чутно підспівував, хтось ніжно обіймав кохану людину, а хтось, затамувавши подих, тихо слухав. Може, саме для таких пісень і потрібна тиша?

«Через терни до зірок…»

Взагалі, попри те, що в залі було близько тисячі осіб, склалася атмосфера домашнього «квартирника», коли приходиш послухати близьких друзів разом з іншими близькими друзями.

Треба віддати належне новому альбому «Astra»: спочатку мені здалося, що кожна пісня є на відсоток незакінченою, на відсоток недодуманою, але саме ця сота доля незавершеності і відкриває нові грані творчості, нові погляди на поняття «пісня» і «музика». Можливо, потрібно пройти через терни, аби відкрити нові зірки, аби розширити своє розуміння? Що ж щиро бажаємо, щоб цьому талановитому колективу вдавалося відкривати нам нові зірки з кожною новою піснею.

Вася Мандрик