(1875-1947)
Катря Гриневичева поєднала «монументальний» та «орнаментальний» стилі давньоруського письменства, барокову вибагливість, складність стилістичних прикрас XVII-XVIII століть та здобутки літератури поч. XX ст. і виявила в історичних повістях багатовікову традицію українського мистецтва слова. Від «монументалізму» в історичній прозі Катрі Гриневичевої характерна для творів XI ст. ускладненість, зовнішня неясність композиції.
Риси орнаментального стилю простежуються у «мозаїчній» побудові творів, в опрацюванні матеріалу різних часових проміжків: дійсність чергується зі спогадами про дохристиянські часи, переплетена з мотивами старогерманського, скандинавського епосів, літературними ремінісценціями. Заплутаність, складність будови, різночасові, різнопросторові елементи, вміщені в одному просторі повісті, орнаментальна мова, вишуканість вислову, максимальна поетична насиченість образу - риси культивації літературного бароко в прозі Катрі Гриневичевої.
Її проза - «приклад елітарного мистецтва», для якого характерний високий пафос, елементи міфотворчості, орнаментика, вишуканість, вибагливість необароко, це також вилив духовної енергії, глибокої національної свідомості.
Твори
Критика
Знайшли помилку або виникли питання?
Напишіть нам.
Поділитися