546
«Історія Дніпропетровської області у творах мистецтва»

«Історія Дніпропетровської області у творах мистецтва»

Сб, 31 марта 2012
Днепр, Украина
ул. Шевченко, 21 [на карте]

Виставка «Історія області у творах мистецтва» присвячена 80-річчю Дніпропетровської області. У експозиції представлено близько 150 творів мистецтва – живопису, графіки, скульптури з фондів Дніпропетровського художнього музею, які розкривають історію розвитку образотворчого мистецтва краю, репрезентують багатогранну історію Дніпропетровської області з часів організації у 1932 р. до сьогодення, висвітлюють участь дніпропетровських художників у відображенні життя області, тому що будь-який митець не тільки творча індивідуальність, а й виразник громадянських,  моральних, естетичних ідеалів суспільства.   



           Знайомство з творами, які представляють історію області 1930-х рр., надасть можливість побачити, з яким натхненням намагалися художники показати нове у радянській дійсності. Серед них дніпропетровські майстри, які почали свій творчій шлях ще за часів Російської імперії. Представлено живописні роботи таких мистців: Петра Порубаєва (1869 – 1962) – «Дніпрові пороги. 1919», Народного художника СРСР Бориса Іогансона (1893 – 1973) – «Портрет Л. Усачьова. 1921», Миколи Погрібняка (1885 – 1965) – «Вулиця в селі Козацькому. 1935», Миколи Боровського (1930 – 1988) – «Робітник. 1927 рік. 1969».  Для мистецтва 1930-х рр. було характерно принцип достовірного відображення історичних подій. Найбільш чітко це має прояв у творчості Ісаака Бродського (1883/84-1939), живописця і графіка, заслуженого діяча мистецтв Росії. Представлено роботи з його серії «Будівництво Дніпрогесу»,  що надійшли до музею у 1936 р. як подарунок разом з безцінними на сьогодні творами російського та українського образотворчого мистецтва ХІХ – ХХ ст..

     Роки Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945 рр.) на території краю, його героїчне звільнення восени 1943 р. висвітлено у графічних і живописних творах наших земляків: Народного художника України Петра Магра (1918 – 2010) – серія «Зруйнований Дніпропетровськ. 1970-ті рр.», В’ячеслава Фектистова (1937 – 2003) – «Доля синів. 1970-ті рр.», Володимира Горбаченка (1924 – 1987) – «На місцях боїв за Дніпро. 1960-ті рр.». Відбудова зруйнованого війною народного господарства тривала досить короткий час в історії області – 1946 – 1956 рр.. Це був напружений і складний час для дніпропетровських художників. Та все ж, у цей період створюється чимало цікавих творів. Активно, «на другому диханні», радісно переживаючи загальнонародне піднесення, ентузіазм, народжений довгоочікуваною перемогою працюють митці старшого покоління: Георгій Невечеря (1905 – 1965), Григорій Томенко(1915 – 1994), Народний художник України Михайло Кокін (1921 – 2010).

      Кінець 1950-х – початок 1960-х років – в історії пострадянського простору позначено «відлигою», що проголосила нові політичні орієнтири, дала художникам надію на творчу самореалізацію. Ці роки минулого століття – зустріч на цієї музейній виставці з творами Народного художника СРСР Миколи Глущенка (1901 – 1977), Народного художника України Георгія Чернявського (1924 – 1981), Василя Філоненка (1929 – 1983), Івана Данильця (1919 – 1987), Володимира Ерліха (1924 – 2000), Заслуженого художника України Андрія Потапенка (1925 – 2011)  – дніпропетровськими живописцями з тонким відчуттям колориту. Яскраве естетичне враження від їх живопису співпало з устремлінням живописців-шестидесятників продовжити експерименти у мистецтві зі створення монументальних картин. Їх твори – своєрідний літопис цієї доби в історії області, де висвітлено і життя обласного центру, і романтика будівництва промислових об’єктів, і яскраве та правдиве відображення образу радянського громадянина у портретах земляків, а також різноманітні пейзажі з краєвидами рідного Придніпров’я.

      В 1970-і роки багато українських художників, дніпропетровських зокрема, принципово не розпрощалися з духом творчої свободи 1960-х, сповідуючи вільний пошук у рішенні теми труда та образу сучасника. На виставці представлено офіційний і альтернативний живопис, ядро якого складали місцеві художники, що володіли високою мистецькою і  фаховою ерудицією. Серед репрезентованих творів цього часу –  серія  В’ячеслава Ховаєва (1911 – 1977), що присвячена темі «Космос». За радянських часів було заборонено розкривати діяльність флагману дніпропетровської промисловості – Дніпропетровського Південного машинобудівного заводу, що випускав техніку для космічних польотів. На противагу закритій темі, у експозиції представлено широко висвітлену тематику – будівництво 9 Доменної печі (ДП-9) на Криворіжжі, де одночасно працювали талановиті дніпропетровські мистці Анатолій Костенко (1920 – 1997), Олександр Войцехівський (1925 – 1994), Володимир Жуган (1926 – 2008), Заслужений діяч мистецтва України Анатолій Ткач (1939 – 2006), Народний художник України, скульптор Володимир Небоженко, колектив дніпропетровських художників-графіків.  

         1980-ті рр. для багатьох, і для живописців у тому числі, стали часом переосмислення світоглядних основ культурних надбань. А пережите емоційне піднесення кінця 1980-х-початку 1990-х було безпосередньо пов'язане з мистецтвом двадцятих-тридцятих років минулого сторіччя, які повертали для художників епоху українського класичного авангарду. Перегук з цією вітчизняною традицією формувався і серед місцевих художників. Представлено твори:  «Яблуня. 1985 р.» Ігоря Єрмолова  (1941 р.), «Вечір на хуторі. 1990 р». Олени Колесніченко (1963), «Сторожа степу. 1993» Віктора Загубибатька (1937).  Витончені пейзажі з відображенням національного українського колориту рідної Дніпропетровщини розкривають високий потенціал і життєствердність українського мистецтва, надають новий творчий імпульс для сприйняття нових ідей і є своєрідною  реакцією на суспільні зміни. Це знаходить найбільш яскравий прояв у творчості таких художників: Юрія Євдущенка (1947), Олександра Нем’ятого (1954), Андрія Соколенка (1976).   

         Сучасна Дніпропетровщина часів Незалежної України представлена творами молодшої генерації дніпропетровських художників: Сергія Ісаєва (1949), Леоніда Антонюка (1950), Олени Пахомової  (1961), Сергія Хвостенка (1970). Їх твори інтерпретовані залежно від індивідуальності творця і його світогляду. Така ситуація у два останні десятиріччя ХХІ століття обумовила безмежну свободу творчості, безліч стильових векторів живопису. Мета живописців, які працюють сьогодні – зберегти для мистецтва творчий ентузіазм, професійну пристрасність настійливих шукачів новітніх засобів художньої виразності, – не втратити індивідуальність, утвердити власну живописну стилистику. 

        Плине час, але все одно, народжуються нові покоління мешканців області і майбутні художники згодом дадуть якісно нові результати та індивідуальні творчі досягнення для висвітлення історії у творах мистецтва. 

23 лютого - 31 березня

Дніпропетровський художній музей, вул. Шевченко 21

тел.: 47-33-38, 744-60-35



© md-eksperiment.org

Опубликовано: 22 февраля 2012