Валер'ян Поліщук. Передосіння елегія
Ще на дворі тепло стоїть
І в прозелені тіні,
Але з піднятих верховіть
Вже шелести осінні.
Город, червоний помідор
І кукурудза спіла.
Пожовклий соняхів докор
Покора вже посіла.
Мовчить дозріла бузина,
Схилила чорні ґрона,
Чекає, жде, мов п’є до дна —
Що скаже міць червона?
І я мовчу, і я вже жду,
Що прийде, приголубить.
Немов трава суху межу —
Земля мене полюбить.
І смутно згадую, як десь
Із піснею тягнулась
Душевна павоть до небес,
Що літо вже минулось.
І хоч і прийде літечко —
Для мене ж холода,
«Бо молодість не вернеться,
Не вернеться вона».
Твори
- Акварель
- Благословенний сірий ранку мій
- Боротьба
- Бунт матерії
- Верховини
- Відбиток
- Відносність
- Газела
- Градація
- Еротичний сполох
- Жінка
- Кохання
- Літнє
- Любов
- Мила
- Мій дух
- На Мавський Великдень
- Не байдужі мені
- Незрівнянна
- Огні
- Останній лист
- Передосіння елегія
- Пінисті дерева
- Радіо
- Смолистий соняшника дух
- Сполука
- Танка
- Три танка
- Футурйози
- Цвіркуни
Критика
- Валер’ян Поліщук: голос українського авангарду, загублений у Сандармосі
- Валер’ян Поліщук та проблема авангардизму в українській літературі
- Епістолярний травелог Валер’яна Поліщука
- Один з «розстріляного відродження»
- Особливості поетики ранніх поем Валер’яна Поліщука
- Поет із покоління сіячів
- Проблема звукової фактури літературного матеріалу у теоретичних рефлексіях Валер’яна Поліщука
- Сучасна рецепція творчості Валер’яна Поліщука
