Картини Есаї Альфредо поєднують таємничі сюжети з нуаром «Поліції Маямі»
У легендарному епізоді «Saturday Night Live» 1979 року Стів Мартін і Білл Мюррей, перевдягнені в туристів, вибігають на сцену. Вдивляючись кудись за камеру — а отже, в нас — вони раз у раз повторюють: «Що це, чорт забирай, таке?» Розпалюючи цікавість і не розкриваючи, що ж це «таке», вони залишають нас у невідомості, адже ми ніколи не побачимо того, що бачать вони. Відповідь віддано на поталу нашій уяві. Поза абсурдним гумором дуету, нас вабить безмежність невідомого, що ховається за кадром.
Для художника з Маямі Есаї Альфредо межі кінематографічного екрана та відчуття дива відіграють ключову роль у його масштабних, загадкових олійних картинах. Чоловічі постаті стоять обличчям до далекого обрію, споглядаючи темні клуби диму або події, видимі лише їм.
Альфредо черпає натхнення для своєї палітри з «Поліції Маямі», зокрема з її насичених пастельних тонів і контрастного сяйва, що викликають у пам’яті стилізовану естетику нової хвилі 1980-х. Яскраво-рожевий і бірюзовий гармоніюють із глибокою чорнотою ночі.
«Я дозволяю собі гратися з кольорами та освітленням, які здаються сюрреалістичними чи неможливими», — говорить автор, пояснюючи, що вибір відтінків слугує інструментом для розповіді історій. «Моїми найбільшими впливами в плані кольору були старі фільми, наукова фантастика, театр і кінематографія стрічок Стівена Спілберга та Альфреда Гічкока», — додає він.
Альфредо порівнює свої картини зі стоп-кадрами чи скриншотами, ніби вирваними з таємничої, ширшої оповіді. Його скетчбук рясніє безліччю начерків — від ескізів локацій до персонажів, що нагадують розкадровки для фільму.
Перетворюючи базовий ескіз на кольорову студію, Альфредо втілює ідею у фотографічні композиції з реальними людьми та різноманітними об’єктами. «Коли всі референсні фото готові, я створюю композицію на iPad, щоб уявити, якою буде картина. Решта — це малювання», — каже він, залишаючи простір для неминучої імпровізації.
Нова серія картин під назвою «Без зірок», яку Альфредо нещодавно представив із Spinello Projects на EXPO CHICAGO, є «миттєвими знімками ширшої історії, яку я ще розкриваю», — зазначає він. Неземні пурпурові та бірюзові відтінки огортають постаті в різноманітних природних пейзажах під небом, позбавленим зірок. Натомість таємничі об’єкти падають ізгори, а персонажі реагують на ці явища з подивом, страхом чи розгубленістю. «Я люблю фіксувати моменти, коли ми відчуваємо себе безсилими і можемо лише спостерігати, перш ніж діяти», — каже він.
