Ольга Боднар. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
І Був квітневий день, який перейшов у вечір - вечір новин для немолодого подружжя. Зателефонувала донька. Слова розпачу звучали у трубці: Що робити?! Кінець світу!!! У мене було дві хвилини, щоб логічно, доступно, без емоцій і з врахуванням досвіду вже немолодої жінки, довести істину – вістка про зачаття дитини - це дар Божий, діти народжуються тоді і там де їх зустрінуть з любов’ю. В мені за ці хвилини вселилась Любов, Велика Любов до майбутнього дитяти.
Пройшли дні і вечори весни, а потім літа. Восени дні і вечори бігли. Наближалось народження дитяти – сина, онука, правнука. Листопад був не тільки падолистом, а народженням нашого Сонечка, яке запалило іскру молодості в моєму бутті. Між мною і правнуком створився місток Любові, який триває і досі. Хоча війна розділила нас кордонами, телефонні дзвінки лунають щотижня і лише ввечері. В трубці звучить дитячий голос - Баба включи камеру. І з дитячих уст лунає розповідь - щира і правдива. А ще дід має бути у камері.
Два великі Бажання живуть з нами – перемога України, і одружити правнука. На дивне Бажання - одружити правнука - неможливо дати відповідь, її немає. Це просто Велике Бажання….
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
