Поділитися:
Оксана Грановська

Червона кнопка блищала, як свіжа крапля крові на стерильному металі. «Натиснеш — і ми почнемо спочатку», — сказав голос в моїй голові. Холодний, беземоційний, наче шепіт Всесвіту.

За склом — Земля. Велична, синьо-зелена, така далека. Така мертва. У нас було все — ресурси, час, знання. Не було лише розуму. Ми знищили себе повільно, красиво, вперто.

Я лишився останнім. Один на орбітальній станції, з кодом до системи перезапуску.

У мене було 2 хвилини, щоб розпочати все знову.

Кнопка — це шанс. Але не гарантія. Знову еволюція. Знову мільярди років. Знову той самий ризик: війни, ненависть, гординя. Чи здатні ми змінитися?

1 хвилина 20 секунд.

Я уявив нову планету. Перші форми життя. Дихання океану. Протоплазма, що тремтить на вітрі змін. І знову — перші крики, перші обійми, перші зради. Коло замкнеться?

40 секунд.

— Натисни, — наполягає голос у голові. — У тебе більше нічого не залишилось.

Я заплющую очі. Тепер вже немає страху. Є тільки відповідальність.

3 секунди.

Я натискаю.

Темрява…

Потім світло і початок…

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up