Каширіна Ярославна. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Мій дивовижний сон

У мене було всього 2 хвилини, щоб згадати сон, що мені тільки но наснився. Адже потім він забудеться назавжди. Чомусь я була в цьому впевнена?

Здається, уві сні я готувала борщ в своїй маленькій затишній кухні. Кипів бульйон, в який я додавала нарізану капусту та картоплю. Обсмажувала цибулю, м’ясо, буряк і моркву, тушкувала їх з томатною пастою, а потім це теж відправлялося до каструлі. Поступово всі інгредієнти змішувалися, поєднуючи свої аромати, просочуючись одне одним, перетворюючись на щось нове, що мало іншу фактуру, колір, смак, ніж кожний з них окремо.

В якусь мить мені здалося що це й не борщ взагалі, а справжнє чарівне зілля. І я знаходжуся не в себе на кухні, а посеред лісової галявини, перед великим казаном. Поряд стоїть стара, як світ, відьма і навчає мене своїй мудрості.

– Усе в світі є єдиним, все пов’язано. Поглянь у казан – що в ньому?

– Зілля. – Відповідаю, не вагаючись.

– Ти певна?

Я опускаю погляд і бачу, як у ньому з’являються обриси полів та лісів. Усе квітне, росте, починає приносити плоди. За мить усі врожаї вже зібрані, трава в’яне, з дерев опадає листя, а за тим приходить мороз, одягаючи все навколо в білі сніжні шати. Ще секунда і вони тануть, а з землі пробивається перша трава…

Мить – і переді мною знов кипить зілля, а в голові ніби щось клацає і я розумію: наш світ – теж як той казан. У ньому все пов’язано. Взаємодія елементів формує щось нове на всіх рівнях буття – від фундаментальних законів фізики чи хімічних реакцій до руху планет, розвитку живої природи чи людських взаємин. Все постійно змінюється у вічному циклі що й є життям. Усе є важливим, і в усьому є магія – навіть в найменших речах та діях. Це саме та сила, що зв’язує усе навколо: «Одне – є все, і все – єдине».