Анна Коваль. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Навчання. Скільки приємних спогадів! Неймовірна властивість нашої пам’яті пам’ятати хороше й забувати погане. Часом згадується таке…

Контрольна. Сонце показує яскраві промінчики, що потайки просочуються в зашторене вікно. Дзвінок впевнено проголошує початок дійства. Студенти сидять за партами. Перед ними в кожного аркуш паперу й ручка. Такі правила. Все інше лишилося на столі й підвіконнях авдиторії, де люб’язний лектор зголосився приглянути за цим добром. Сидіти як заманеться теж не можна. Розмістилися через ряд і через одного. Поміж рядами ходять викладачі. Сама контрольна є стресовою ситуацією. А тут ще й такий контроль, ніби вирішується не доля кожного окремо взятого студента, а всесвіт стоїть на кону! Дехто напився заспокійливого, хтось кави. Сидять такі сонні мухи в перемішку з кофеманами.  

Роздали варіанти ─ і почалося. Шурхіт ручок по папері, німі перекліпування один одному. Часом не зовсім німі. В когось виявили шпаргалку, когось хотіли вигнати за надто гучне озвучування думок. Шурхотять, пишуть. Окремі особистості здають роботи, з загальної купи речей вибирають свої і йдуть.

Так поступово вийшла більшість. Хтось задоволений, а хтось білий, як крейда. Залишилися одиниці. В кожного з них тепер по персональному наглядачу. Дивляться на них з усіх боків, перевіряють, чи не списує хтось.

 Так писала і вона. Такий внутрішній спокій Яночка не відчувала ніколи. Скільки того заспокійливого було випито напередодні?

«У вас залишилося лише дві хвилини, щоб закінчити роботу,» ─ проголосив відповідальний. Над Яною навис один з викладачів. Спитав, скільки ще лишилося, й закліпав від здивування. Пише перше питання. Лише перше з усіх! А часу обмаль. Пролунав дзвоник. Студенти здають роботи. Вона теж здає, але якось повільно. Над нею нависло ще декілька викладачів. Між здавайте і виходьте пролунала ще одне словосполучення: усно розкажете в методичній. Чи було їй страшно – ні. Так і сталося. Решту питань розказала словами перед усіма викладачами. Успішно. Добре, що наступної пари не було, й був час розповідати.