Уривок з книги «Габсбурги. Як правити світом». Мартін Рейді. Видавництво Лабораторія
Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.
У видавництві Лабораторія вийшла книга «Габсбурги. Як правити світом». Мартін Рейді.
«Вампіризм, Просвітництво і революція згори»: уривок з книжки «Габсбурги. Як правити світом»
Ми звикли до того, що династію Габсбургів зображають, як лідерів напівзруйнованої імперії — випадкового державного утворення, феномен успіху якого залишається загадкою. Але професору Мартіну Рейді вдалось окреслити їхній реальний портрет: незламна влада і непохитна воля, керовані вірою у вище призначення — правити світом, як захисники католицької церкви, гаранти миру й покровителі освіти.
Як зі скромного походження Габсбурги здобули тисячолітній контроль над Священною Римською імперією і всього за кілька десятиліть розширили володіння від Угорщини до Іспанії, а також частини Нового Світу і Далекого Сходу? Що пов'язує минуле Словаччини, Бельгії, Мексики, Філіппін і ще десятків країн у єдину історичну оповідь? І чому, здавалося б, непохитна тисячолітня династія, впала на зорі ХХ століття і Першої світової війни?
Книжка «Габсбурги. Як правити світом», що незабаром вийде у видавництві Лабораторія, — це вичерпна історія могутнього лідерства, що назавжди змінило Європу і світ.
У першій половині XVIII століття вампіри стали сенсацією в засобах масової інформації. Офіційні звіти, що документували народну віру у вампірів у частині Сербії, нещодавно окупованій Габсбургами, просочувалися до газет і медичних журналів. Історії про те, як мерці поїдають живих, як ексгумовані тіла сочаться кров’ю жертв, як їх саджають на палі та відрубують голови, були моторошно відтворені та поєднані зі старими казками про перевтілення та поїдання трупів у саванах. Вольтер у Парижі пізніше зазначав, що «між 1730 і 1735 роками ні про що не говорили більше, ніж про вампірів — як на них полювали, виривали їм серця і спалювали їхні тіла. Вони були схожі на давніх мучеників; що більше їх спалювали, то більше знаходили».
Повідомлення про зараження поширилися з Сербії до Угорщини та Трансильванії. Незвичайні смерті або спостереження, спалахи чуми та відкриття того, що труп муміфікувався, а не розкладався, спонукали до пояснень та ексгумацій, що наслідували один одного. Було чимало освічених авторів, які досліджували ці явища і вважали, що доказів вампіризму бракує, але вони часто прикрашали свої виважені розповіді сенсаційними описами. Міхаель Ранфт, чий тверезий трактат про те, чи трупи прогризають савани, був уперше надрукований у 1725 році, через десять років переробив свою розповідь, додавши графічний опис сербських вампірів, який він випустив у своєму повному «Трактаті про жування і гризіння мертвих в їхніх могилах, в якому розкривається справжня природа угорських вампірів і кровопивць» (Ранфт вважав, що Сербія розташована в Угорщині).
Про вампіризм повідомляли і в Моравії. У 1755 році за згодою церковної влади тіло жінки було ексгумоване, обезголовлене і спалене на тій підставі, що її труп нападав ночами на селян. Це був четвертий випадок за три десятиліття, коли єпархія Оломоуца санкціонувала ексгумацію, зокрема в 1731 році було проведено ексгумацію сімох дітей, тіла яких були спалені. Дізнавшись про цей останній епізод, Марія Терезія відправила двох лікарів для розслідування, але умови їхнього доручення не залишали сумнівів, що імператриця очікувала від них. Як вона пояснила, це було б «великою послугою для людства», якби їхній звіт зміг відучити «легковірних людей» від їхніх хибних поглядів.
Висновки лікарів були передані Герхарду ван Світену, який зробив узагальнення, надруковане згодом у брошурі. Ван Світен виконував обов’язки придворного бібліотекаря, особистого лікаря та цензора Марії Терезії. Наскрізь пройнятий духом раціоналізму, ван Світен відкидав надприродне з тієї ж причини, з якої він відмовлявся носити перуку, оскільки ні те, ні інше не піддавалося логічному поясненню. Не дивно, що ван Світен вважав моравський випадок продуктом помилок і чуток, подібно до переконання, що в чорних котах переховуються чорти, або про магічні зілля чаклунів. Він писав, що в разі знаходження трупів нерозкладеними, цьому можна знайти природні пояснення, найочевидніше, холодну погоду. Так само дивні симптоми часто виявлялися наслідком банальних хвороб. Безневинних людей відкопували на кладовищах, нарікав ван Світен, і горе скорботних марно продовжувалося.
Отримавши звіт ван Світена, Марія Терезія в 1755 році опублікувала інструкцію, яка забороняла церквам дозволяти ексгумацію на підставі «посмертної магії». Як вона пояснювала, звинувачення такого типу майже завжди були продуктом забобонів і шахрайства. У майбутньому вони та всі випадки появи привидів, чаклунства і диявольської одержимості повинні були передаватися церковнослужителями в місцеві органи влади і розслідуватися медичним персоналом. Для більшої ефективності вона також заборонила передбачення виграшних лотерейних номерів.
Реакція Марії Терезії на чутки про вампіризм — це лінза, крізь яку можна розглядати Просвітництво і те, як воно впливало на політику в Центральній Європі. Просвітництво понад усе цінувало розум і пояснення, що ґрунтувалися на законах природи і людської поведінки. Призначення імператрицею лікарів для розслідування вампіризму в Моравії та ван Світена для узагальнення їхніх звітів, а також вердикти, винесені як ван Світеном, так і нею самою, характерні для просвітницького способу мислення, який віддавав перевагу раціональним, а не надприродним поясненням. Замість того щоб приписувати вампіризм диявольським силам, Марія Терезія була готова повірити в те, що за нього відповідальні природні причини або зловмисники земного походження.
Однак Просвітництво не було єдиним явищем, а проявляло себе по-різному залежно від місцевості. У Британії та Північній Америці Просвітництво мало тенденцію до розширення народного суверенітету, обмеження влади та нової «науки про свободу», спрямованої на забезпечення індивідуальної свободи та прав громадянина. У Центральній Європі Просвітництво мало зворотний напрям — до регулювання, «науки про державу» або «науки про порядок» та слугування індивіда загальному благу, як його розумів суверен. Як висловився один з головних представників центральноєвропейського Просвітництва: «Усі обов’язки людей і підданих можна звести до формули: своєю покорою, вірністю і старанністю сприяти всім шляхам і засобам, прийнятим правителем для їхнього щастя».
Бюрократизм і переконання, що чиновники знають краще, проявляються в ролі, яку Марія Терезія відвела державній службі у справі моравських вампірів. Медична професія вже була врегульована, а багато її представників перетворилися на державних службовців, відповідальних перед місцевими санітарними комісіями. Цим новоствореним чиновникам тепер було доручено розслідувати нібито надприродні події, навіть на кладовищах, які до цього часу були винятковою прерогативою церкви. Центральноєвропейське Просвітництво не було антиклерикальним, але воно виступало проти особливих прав духовенства та окремого статусу, яким користувалася церква. Допуск медиків на цвинтарі був практичним проявом цього імперативу.
Марія Терезія дбала про добробут своїх підданих. Її заборони проти «посмертної магії» характерні для її патерналізму чи навіть матерналізму, адже вона охоче прийняла на себе сублімацію «Матері свого народу». З цією метою вона задобрювала своїх підданих і виховувала в них гарну поведінку — забороняла їм сурмити в поштові роги вночі, знову вимагала, щоб тютюнові трубки були закриті кришками, не дозволяла свічки в сараях, не допускала рекламу миш’яку тощо. Ба більше, вона заборонила тортури і більшість судових процесів за звинуваченням у чаклунстві, а також взялася за освіту селянства, оголосивши, що всі діти повинні відвідувати шестирічну школу. Заради блага душ своїх підданих вона також депортувала кілька тисяч протестантів з австрійських земель до Трансильванії, а євреїв на короткий час вигнала з Відня на тій підставі, що їхня присутність у місті викликала протест. Багато в чому Марія Терезія також була на диво неосвіченою.
