Середньовічна булава з Тягині: артефакт, що розкриває маловідому сторінку історії України
У 2021 році археологічна експедиція в Тягині, що на Херсонщині, приголомшила науковий світ знахідкою унікальної залізної булави XV століття. Цей артефакт, виявлений волонтерами в горілому шарі середньовічної фортеці, став не лише рідкісним свідченням майстерності ремісників того часу, але й символом козацької слави та боротьби за українські землі. Булава, що, ймовірно, належала Богдану Глинському, відкриває нові сторінки в історії Північного Причорномор’я, розповідаючи про мужність, владу й ідентичність українського народу. Ця стаття запрошує читача зануритися в історію знахідки, її значення та контекст, що робить її унікальною.
Як було знайдено булаву
Археологічні розкопки в Тягині, що тривали з 2016 року під керівництвом докторки історичних наук Світлани Біляєвої, стали справжньою скарбницею для української науки. Південна середньовічна експедиція Інституту археології НАН України досліджувала залишки фортеці, яка була частиною фортифікаційної лінії Великого князівства Литовського. У 2021 році волонтери, які допомагали археологам, натрапили на унікальну знахідку в горілому шарі — залізну булаву, датовану XV століттям. Цей артефакт виявився найдавнішим зразком такого типу, знайденим у Північному Причорномор’ї, що робить його винятковим для істориків.
Горілий шар, у якому знайшли булаву, свідчить про бурхливі події, що відбувалися в Тягині. Можливо, це сліди битви чи знищення фортеці, пов’язані з походом Богдана Глинського 1492 року, коли українські козаки вперше зіткнулися з турками, взявши на абордаж османську галеру та визволили з неї невільників. Знахідка була ретельно задокументована: її восьмикутна форма, ажурний орнамент і заливка свинцем усередині вказують на високу майстерність виконання. Ця булава, вагою лише 250 грамів, не була призначена для нанесення серйозних ударів, що підтверджує її статусний характер. Вона могла бути символом влади воєначальника, можливо, самого Глинського, який очолював козацькі війська.
Булава як символ: від зброї до клейноду
Булава в українській історії — це не просто зброя, а символ влади, мужності та козацької слави. У середньовічній Європі та Київській Русі булава асоціювалася з владою правителів і воєначальників, а з XVI століття вона стала однією з головних козацьких клейнодів. У козацькому середовищі булаву називали «душею війська», і вона була об’єктом глибокої поваги. Знахідка в Тягині підкреслює цю традицію, адже її делікатна конструкція та орнамент свідчать про те, що вона була не стільки бойовою зброєю, скільки символом влади й авторитету.
Конструкція булави, знайденої в Тягині, вражає своєю витонченість. Навершя у формі перегорнутої груші, розділене на вісім трикутних сегментів, прикрашене ажурною стрічкою, демонструє високий рівень ковальської майстерності. Заливка свинцем усередині забезпечувала баланс, але невелика вага вказує на її церемоніальну функцію. Історики припускають, що такі булави використовувалися в урочистих подіях або як знак найвищого командування. Ця знахідка підтверджує, що вже у XV столітті на українських землях існували розвинені традиції виготовлення статусних артефактів.
Булава з Тягині також пов’язує нас із постаттю Богдана Глинського, черкаського намісника, який у 1488–1495 роках очолював прикордонні війська, що згодом стали основою українського козацтва. Його похід на Тягинь у 1492 році, зафіксований у листуванні литовського князя з кримським ханом, є однією з перших письмових згадок про козацькі звитяги.
Булава могла бути його атрибутом, що символізував військову владу.
Тягинь і козацьке коріння: історичний контекст
Фортеця Тягинь, розташована на берегах Дніпровського лиману, була ключовим пунктом фортифікаційної лінії, створеної Великим князівством Литовським наприкінці XIV – початку XV століття. Ця лінія, започаткована князем Вітовтом, мала захищати південні рубежі від набігів татар і забезпечувати контроль над Чорноморським узбережжям. Знахідка булави підтверджує, що Тягинь була не лише військовим, але й культурним центром, де перетиналися культурні традиції різних народів.
У XV столітті регіон Північного Причорномор’я був ареною боротьби між Великим князівством Литовським, Кримським ханством і Османською імперією. Похід Богдана Глинського 1492 року став першим задокументованим зіткненням українських козаків із турками, що підкреслює значення Тягині в історії становлення козацтва. Булава, знайдена в горілому шарі, може бути прямим свідченням тих подій, що змінили хід історії регіону.
Ця знахідка також спростовує міфи про те, що південь України до XVIII століття був «пусткою». Археологічні дані свідчать про існування розвиненої цивілізації, яка мала власні традиції, ремісничі технології та військову організацію. Булава з Тягині є матеріальним доказом того, що українські землі вже у XV столітті були частиною складної політичної та культурної системи.
Реконструкція минулого: репліка булави
Щоб оживити історію, відомий реконструктор козацької доби херсонський коваль Михайло Запорожець створив детальну репліку булави, спираючись на оригінальний артефакт. Робота тривала чотири місяці, адже потрібно було відтворити не лише форму, але й технологію виготовлення. Архітекторки Ліза та Тетяна Євсеєви підготували креслення, а коваль використав сучасну сталь, зварену з сегментів і залиту свинцем, як в оригіналі. Руків’я з граба, обмотане шкірою, доповнене темляком, що забезпечує зручність і автентичний вигляд.
Репліка важить 360 грамів, з яких 250 припадає на навершя. Вона була зістарена, щоб відповідати середньовічному вигляду, але водночас демонструє сучасний підхід до реконструкції. Ця копія стала не лише музейним експонатом, але й частиною інтерактивних проєктів, які розповідають про історію півдня України. Завдяки таким реконструкціям сучасники можуть доторкнутися до минулого, уявити, як виглядала булава в руках козацького ватажка.
Михайло Запорожець, який має 30 років досвіду в ковальстві, зазначив, що створення такої булави стало для нього унікальним викликом. Це був перший подібний проєкт у його кар’єрі, що підкреслює рідкісність і складність артефакту. Репліка дозволяє не лише зберегти пам’ять про знахідку, але й популяризувати історію фортеці Тягинь і козацтва.
Булава як ключ до минулого
Знахідка булави в Тягині — це більше, ніж археологічна сенсація. Це місток між сучасністю та XV століттям, що розповідає про боротьбу, майстерність і козацький дух. Цей артефакт нагадує нам про те, що українські землі мають глибоке історичне коріння, яке сягає далеко за межі російських імперських міфів. Булава, ймовірно, належала Богдану Глинському, який стояв біля витоків козацтва, і її витончена форма відображає не лише військову, але й культурну спадщину.
Сьогодні ця знахідка надихає дослідників, митців і реконструкторів, які прагнуть зберегти та популяризувати історію України. Репліка булави, створена зусиллями херсонського коваля, стала символом зв’язку поколінь, дозволяючи сучасникам відчути дух тих часів. Тягинська булава залишається не лише історичним артефактом, але й нагадуванням про те, що наша історія — це історія боротьби, честі та невмирущої слави.
