Ліквідація автономії Гетьманщини: історія знищення козацької держави Росією

Гетьманщина, створена після Хмельниччини у XVII столітті, стала унікальним прикладом козацької державності на українських землях. Завдяки Переяславській угоді 1654 року Лівобережна Україна отримала широку автономію під протекторатом Московського царства. Ця автономія Гетьманщини дозволяла козацькій еліті самостійно управляти внутрішніми справами, зберігати власну адміністрацію, судову систему та військо. Проте Російська імперія, прагнучи централізації, поступово обмежувала права Гетьманщини. Чому Гетьманщина втратила автономію? Які події призвели до знищення козацької держави? Ця стаття розкриває ключові етапи ліквідації автономії Гетьманщини та її наслідки для української історії.

Гетьманщина та козацька автономія: боротьба гетьманів за свободу

Гетьманщина, або Військо Запорозьке, виникла як автономна козацька держава після повстання Богдана Хмельницького у 1648 році. Переяславська угода 1654 року закріпила автономію Лівобережної України у складі Московського царства, надаючи їй право на власну адміністрацію, суд, фінанси та козацьке військо. Гетьмани, як очільники держави, відігравали ключову роль у збереженні козацької автономії, балансуючи між внутрішніми викликами та зовнішнім тиском Московії, Речі Посполитої та Османської імперії.

Як гетьмани боролися за автономію Гетьманщини? Їхні зусилля були спрямовані на захист політичних і соціальних прав козацької держави.

• Богдан Хмельницький (1648–1657). Засновник Гетьманщини уклав Переяславську угоду, яка гарантувала автономію, але водночас зробила Гетьманщину залежною від Московії. Хмельницький намагався розширити автономію через дипломатію, укладаючи союзи зі Швецією та Османською імперією.
• Іван Виговський (1657–1659). Виговський підписав Гадяцьку угоду 1658 року з Річчю Посполитою, прагнучи створити Велике князівство Руське як автономну частину Речі Посполитої. Проте внутрішній розкол і московська інтервенція зірвали ці плани.
• Іван Мазепа (1687–1709). Гетьман Іван Мазепа зміцнював автономію через реформи освіти та культури, але його спроба вийти з-під московського впливу через союз зі Швецією у 1708 році закінчилася поразкою в Полтавській битві.

Боротьба гетьманів за козацьку автономію була складною через внутрішні конфлікти, зокрема розкол між Правобережжям і Лівобережжям, та зовнішній тиск. Незважаючи на це, Гетьманщина залишалася символом української державності, доки Російська імперія не розпочала систематичне знищення її автономії.

Політика Петра I: перші кроки до обмеження козацької свободи

На початку XVIII століття Російська імперія під керівництвом Петра I розпочала систематичне обмеження автономії Гетьманщини. Після поразки Івана Мазепи у Полтавській битві 1709 року, де гетьман намагався здобути незалежність у союзі зі Швецією, Петро I посилив контроль над козацькою державою. У 1722 році було створено Першу Малоросійську колегію, яка підпорядковувала Гетьманщину російському сенату. Цей орган фактично замінив гетьманську владу, обмеживши права козацької старшини.

Ключові дії Петра I:

• Заборона обирати гетьманів без дозволу царя.
• Введення російських військ у ключові міста Гетьманщини.
• Зменшення чисельності козацького війська.

Ці заходи підірвали політичну самостійність Гетьманщини, зробивши її залежною від імперських рішень. Політика Петра I стала першим етапом у процесі, який історики називають "як Росія знищила козацьку державу".

Діяльність Малоросійських колегій: інструмент імперського контролю

Малоросійські колегії відіграли ключову роль у ліквідації автономії Гетьманщини. Перша Малоросійська колегія діяла з 1722 по 1727 рік, але після короткого відновлення гетьманства за Данила Апостола імперія повернулася до політики централізації. У 1764 році було створено Другу Малоросійську колегію під керівництвом Петра Рум’янцева. Цей орган мав на меті повну інтеграцію Гетьманщини до Російської імперії.

Діяльність колегії включала:

• Скасування традиційного козацького судочинства.
• Перепис населення для введення податків за імперськими стандартами.
• Обмеження прав козацької старшини, що послабило її вплив.

Чому Малоросійські колегії були такими ефективними у знищенні автономії Гетьманщини? Вони діяли як інструмент прямого імперського управління, ігноруючи місцеві традиції та привілеї. Козацька держава втрачала свої унікальні риси, стаючи звичайною провінцією імперії.

Реформи Катерини II: остаточний удар по Гетьманщині

Найвирішальнішим етапом ліквідації автономії Гетьманщини стала політика Катерини II. У 1764 році вона скасувала гетьманство, усунувши останнього гетьмана Кирила Розумовського. Цей крок символізував кінець козацької державності. У 1781 році Катерина II ліквідувала полковий устрій Гетьманщини, замінивши його губерніями за російським зразком. У 1783 році було запроваджено кріпосне право, що остаточно підірвало соціальну структуру козацького суспільства.

Основні реформи Катерини II:

• Скасування гетьманства та заміна його Другою Малоросійською колегією.
• Повна інтеграція Гетьманщини до складу імперії.
• Русифікація освіти та адміністрації.

Реформи Катерини II не лише ліквідували політичну автономію козацької держави, а й знищили соціально-економічні основи Гетьманщини. Козацька старшина або асимілювалася в російське дворянство, або втратила свої привілеї, а селяни стали кріпаками.

Роль козацької старшини: між співпрацею та опором

Козацька старшина відігравала двояку роль у процесі ліквідації автономії Гетьманщини. З одного боку, такі постаті, як Павло Полуботок, намагалися протистояти імперському тиску. У 1723 році Полуботок подав петицію до Петра I з вимогою відновити права Гетьманщини, але був заарештований і помер у в’язниці. З іншого боку, частина козацької старшини співпрацювала з російською владою, прагнучи зберегти свої маєтки та статус.

Чому Гетьманщина не змогла зберегти автономію? Внутрішній розкол серед старшини, відсутність єдності та зовнішній тиск зробили опір неможливим. Ті, хто співпрацював з імперією, отримували дворянські титули, але втрачали національну ідентичність.

Наслідки ліквідації автономії Гетьманщини

Ліквідація автономії Гетьманщини мала далекосяжні наслідки для української історії. Скасування гетьманства, полкового устрою та запровадження кріпосного права не лише знищили козацьку державу, а й посилили русифікацію українських земель. Гетьманщина, яка колись була символом автономії та козацької свободи, стала частиною Російської імперії, втративши свої унікальні політичні та культурні риси.

Чому ліквідація автономії Гетьманщини важлива для сучасної України? Цей період нагадує про ціну втрати державності та значення єдності у протистоянні зовнішнім загрозам. Історія Гетьманщини вчить, що автономія – це не лише політична свобода, а й збереження національної ідентичності. Сьогодні, коли Україна відстоює свою незалежність, уроки Гетьманщини залишаються актуальними, нагадуючи про необхідність захисту власної державності.