Пам’ятник пам’ятнику. Український проект на 55-й Бієнале сучасного мистецтва у Венеції

Офіційне відкриття: 29 травня о 15.30
Місце: Палаццо Лоредан, Венеція (Palazzo Loredan - Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Arti of Venice)

Учасники: Жанна Кадирова (Київ), Микола Рідний, Гамлет Зіньковський (Харків)
Комісар: Віктор Сидоренко, художник, Директор Інституту проблем сучасного мистецтва,(НАМУ)
Куратори: Олександр Соловйов, куратор, заступник директора ДП “Мистецький Арсенал”, Вікторія Бурлака, науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ, незалежний куратор та мистецький критик

Віктор Сидоренко: “Вперше Україна представляє молодих художників, молоде мистецтво і це є стратегічно важливим кроком. Відбір саме цих митців та саме цих їх висловлювань складається в надзвичайно чистий, цільний проект, присвячений пам’яті в усіх її аспектах – культурному, історичному, особистому...”

Тема художнього проекту українського павільйону співзвучна загальної концепції 55-й бієнале у Венеції – «Енциклопедичний палац». Вибір назви для проекту було підказано одним із творів Жанни Кадирової, в якої виникла ідея «завуальованого» пам’ятника — пам’ятника кому і чому завгодно, чистій потенційності. Пам’ятник, відповідно до самої етимології цього слова, є концентрованим, матеріальним втіленням історичної та культурної пам’яті. Маніпуляції з історією, її безнастанне «переписування» вбивають відчуття реальності: як того, що відбувалося колись, так і того, що стається сьогодні.

Молоде покоління лояльніше і далекоглядніше від своїх попередників: воно нічого не відкидає. Процес поповнення Культурного Архіву вони розуміють доволі безконфліктно. Це узгоджується з тезою про появу нового, яке виникає, візуалізується тільки на тлі старого.

Драматизм руйнування утопії минулого неначе із відстороненої позиції спостерігача показує Микола Рідний у відео «Монумент». Фіксується процес демонтажу радянського монументу і встановлення нового в Харкові. «Сучасні наймані працівники виконують роботу із усунення символів робітників-героїв». Рідний доповнює своє відео серією гранітних абстрактних скульптур — це гра з відчуттям форми, мінімалістичні алюзії на лаконічність та монументальність самого поняття — скульптурний пам ’ятник.

Гамлет Зіньковський виходить від протилежного — від Аноніма. Він каталогізує монотонну люмпенізовану людську масу на своєрідні психологічні «профілі». Так виникає «Книга людей» — інсталяція із сотень мікроскопічних портретів у рамці сірникової коробки. Малюнки понурих чоловіків, вписані у сірникову коробку, свідчать не тільки про масштаб особистості, вони виникли також внаслідок пошуку найбільш мобільних форм мистецтва…

Роботи художників, представлені в українському павільйоні, відображають різні підходи до меморіальної функції мистецтва. Вони не зведені до єдиного знаменника і єдиного «візуального режиму». Проте, із цього різноманіття викристалізувався доволі об’єктивний зріз часу і його інтенцій — пошуки нового героя, нової утопії, нового бачення…

Організатори:
Міністерство культури України
Інститут проблем сучасного мистецтва (НАМУ)
ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал"
Державна агенція промоції культури України