Одеса приїхала до Львова...із Дніпра

2 лютого у львів'ян з'явилася можливість відчути літній настрій південного міста. Завдяки "Одесским рассказам" Дениса Лукіна, якого запросила до нашого міста молодіжна організація "Експеримент".

Денис Лукін - письменник із Дніпра, який минулий рік прожив в Одесі, результатом чого стала низка прозових мініатюр.

Вечір відбувався в арт-центрі "Fredra.61", в приміщенні напівзбанкрутілого видавництва "Атлас". Забігаючи вперед, можна сказати, що це місце було ідеальним для Дениса Лукіна, точніше, для його оповідань: так само холодно і самотньо, трішки "трешово" і своєрідно.

В історіях Дениса йшлося про сусідів і тарганів вдома, про самотні прогулянки нічним містом, про медитаціі на березі моря і довгі лежання у ліжку з книгою в свій вихідний; про дивні назви вулиць на околицях, мрії і сподівання; було багато алкоголя і кави, але мало самої Одеси. Тому назва вечора (і майбутньої книги, треба розуміти) "Одесские рассказы" - це не намагання наслідувати Бабелю в передачі особливої атмосфери і колористики Перлини У Моря, а скоріше жарт і самоіронія: Денис сам казав, що його Одеса схожа на будь-яке інше місто. В якому новоприбула людина стикається зі звичними проблемами: пошук роботи і житла, партнера і друзів, нових маршрутів і уподобань...

Денис не казав, чому поїхав з Південної Пальміри, але можно здогадатися: останні прочитані мініатюри не були такими райдужними і сповненими надій і захвату, як перші. В них йшлося про те, що сусід в Дениса підкрадає свободу і відчуття самовпевненості, як в гуртожитках іноді не гребують чужими харчами (до речі, в цих дужках після цих слів можна спробувати визначити стиль написання автора як такий, що тяжіє до побутового абсурду чи м-го реалізму), власниця житла нагадує про заборгованість, подруга пропонує ночувати на лавочці, а сам герой (він же автор) пробує заробити на вечерю читанням віршів на площі...

Все має свій кінець і маятник неодмінно хитнеться в інший бік.

Оповідання писані російською, але спілкувався Денис українською, намагаючись жартувати і коментувати деякі місця з оповідань. Трішки це було відсторонено, і діалогу не відбулося.

Але після закінчення вечора люди підходили до автора, щоби, треба розуміти, висловити подяку.

На "барній стійці", як по замовленню, стояли недоречні (до речі, недоречність-одна з "фішок" Денисових історій) пляшки пива "Опілля". Важко пов'язати літературний вечор з пивом.

Чогось не вистачало. При відсутності комунікації зі слухачем актуальним би був якійсь-небудь перформанс ("розочка" у горла- розіграна літературна суперечка) чи якесь невимушене афтепаті.

... На стінах висіли фотографії із серії з промовистою назвою "Без перспективи". Чи є перспективи у російськомовного автора в Україні-покаже...навіть не час, а, скоріше, випадок та вдача. Але якщо у таких авторів, як Денис Лукін, будуть такі друзі, як "Експеримент", то ці експерименти мають шанс на успіх.

Тарас Вдовиченко