Мрії проти реальності: «Великий Гетсбі»

Нова Америка

Наскільки різною США є в романах Джеймса Фенімора Купера (1789-1851) та Френсіса Скотта Фіцджеральда (1896-1940). Америка Купера є консервативною та релігійною. Після Першої світової війни на світ з’являється світська країна, яка породила «американську мрію». Фіцджеральд описує Сполучені Штати, що у двадцятих роках вступила до десятиліття Процвітання, яке ознаменувало не тільки підйомом економіки, але й послабленням тиску ригористичної пуританської моралі.

Головний герой роману «Великий Гетсбі» (1925), Джеймс Гетс (справжнє ім’я Джея Гетсбі), заради слави та шаленого кохання розірвав зв’язки з батьками, які були поколінням минулої епохи. Так він зрікся батьків заради «американської мрії».

Певно, це ім’я він вигадав для себе задовго до того. Батьки його, невдатні фермери, насилу зводили кінці з кінцями – в уяві він, власне, ніколи не визнавав їх своїми батьками. По суті, Джей Гетсбі з Вест Егга, Лонг-Айленд, був утіленням його ідеального уявлення про власну особу. Він був сином Божим – якщо ці слова взагалі щось означають, то вони означають саме це – і, виконуючи волю Вітця свого, мав служити всюдисущій, вульгарній і облудній красі. Отож він і вигадав собі Джея Гетсбі, наділивши його всіма тими ідеальними рисами, які існують в уяві сімнадцятирічного хлопчини, і тій самій вигадці залишився вірним до кінця.

Любовний трикутник та смерть героя

Нік Карравей – високоосвічений герой роману, який знімає квартиру в Лонг-Айленді, штат Нью-Йорк. Він живе по сусідству з багатієм Джейом Гетсбі, якого автор назвав Великим Гетсбі. Часом він бував у своєї кузини Дейзі Б’юкенен, яка одружена з університетським знайомим Ніка Томом. В їхньому домі він знайомиться з гольфісткою Джордан Бейкер, з якою в нього починаються романтичні стосунки. Від неї він дізнається, що Том має коханку Міртл (чоловіком в романі є Джордж).

Гетсбі у своєму маєтку влаштовує гучні вечірки, щоб тільки привернути увагу Дейзі. Зустрічі з нею він чекав цілих п’ять років! Не звертав уваги навіть на інших дівчат. Але через Ніка йому вдається вийти на Дейзі. Зустріч відбувається в будинку, який знімав Нік.

Нік Карравей є спостерігачем любовної історії любові Гетсбі до Дейзі та інтриги Тома та Міртл. Так виходить, що це не просто любовний трикутник, а багатогранник (Гетсбі-Дейзі-Том-Міртл-Вілсон). І про це все розповідає в романі весь час Нік.

Кульмінаційним моментом стає «чоловіча розмова» між Томом та Гетсбі в готелі «Плаза» в м. Нью-Йорк. Гетсбі говорить прямо перед чоловіком Дейзі, щоб вона сказала, що вона не кохає свого чоловіка. Але Дейзі не відповідає, як хоче її коханець. Остаточним ударом стає його заява про те, що великим та багатим Гетсбі став завдяки незаконному продажу алкоголю (Сухий закон 1920-1930 рр.) та іншим незаконним справам. Після перемоги Том вирішує, що Дейзі та Гетстбі поїдуть разом, а Нік та Джордан поїдуть в іншій машині. Так помирає Міртл, бо її збиває машина, на якій їхали Дейзі з Гетсбі. Том довершує свою справу, та недоведено розповідає Міртлу, що його жінку вбив Гетсбі. Так, керуючись не розумом, а лише емоціями, Вілсон вбиває Гетсбі. І завершує помсту суїцидом.

На похорони Гетсбі подружжя Дейзі та Тома не приходять, поїхали, не залишивши своєї адреси. Також не приходить на похорон гангстер Мейер Вольфсгайм. Але він відповів, що не «вплутується» у справи, «коли десь когось убили». Так на похорон великого Гетсбі приходять тільки Нік, батько Генрі К. Гетц, слуги та людина, яка подібна на пугача, якого зустрів Нік в бібліотеці Гетсбі під час першої його вечірки. Після всього Нік повернувся на Середній Захід. Вся сутність Дейзі та Тома є в цій думці Ніка:

Я не міг ні простити йому, ні поспівчувати, але я зрозумів, що він вважає свій вчинок виправданим. В усьому цьому було стільки недбалості, стільки безглуздя! Вони були недбалі люди, і Том, і Дейзі, вони ламали речі й людей, а тоді тікали й ховалися в безмежжі свого багатства, чи нерозважності, чи ще чогось такого, що тримало їх разом, полишаючи іншим прибирати за ними...

«Американська мрія», як ілюзія

Люди своє життя часто руйнують ілюзіями. Нею була для Джея Гетсбі Дейзі Б’юкенен. Нік говорив Гетсбі, що він живе ілюзіями. Але той не вірив своєму другові. Він був зациклений на минулому, яке неможливо повернути назад.

В романі зелений вогник постійно світиться вечорами на пристані Б’юкененів. І він стає для Гетсбі яскравішим за всі зірки. Так цей вогник стає символом реальності та доступності його мрії. Хоча Дейзі з того часу так змінилася та сильно відрізнялася від ідеалу Гетсбі. Він це не помічав. Тому все так закінчилося трагічно.

Гетсбі вірив у зелений вогник, у здійснення всіх своїх бажань, у майбутнє щастя, що з року в рік не дається нам у руки. Нехай воно вислизнуло сьогодні, дарма – завтра ми побіжимо ще швидше, простягнемо руки далі… І одного чудового ранку… Отак ми намагаємося плисти вперед, долаючи течію, а вона безнастанно зносить наші суденця назад у минуле.

Таке є наше життя, що за ілюзії доводиться дорого платити. А може таке бути, що і своє життя можна так погубити, як зробив це Джей Гетсбі. Такою ілюзією для Френсіса Скотта Фіцджеральда стала «американська мрія». Її Фіцджеральд ототожнив з ілюзіями Гетсбі. І таке воно не випадкове. Бо відомо, що у молоді роки сам автор жив таким гулящим життям. Не він один, а всі США всією країною влаштовували вечірки. Ця гульня продовжувалася аж до Великої депресії, коли почалася економічна криза. Так Френсіс спокутував гріхи своєї молодості і писав твори, які критикують його покоління.

Айн Ренд (Аліса Розенбаум) (1905-1982) притримувалася протилежної думку Фіцджеральду. Ця філософиня є прихильницею раціонального індивідуалізму, який протистоїть колективізму. Свої філософські погляди Ренд виразила через ідеал людини-творця, який живе виключно завдяки своїм творчим можливостям та талантам. В політиці Айн Ренд була на стороні необмеженого капіталізму та мінімальної держави, рахувала єдиною правомірною функцію держави захист прав людини (в тому числі права власності).

Отже, немає нічого поганого в «американській мрії». Ця мрія – це ідея праці. Вона не є найгіршою з ідей. Хоча часто нас може викинути на мілину

Дмитро Тирусь