Тиша і далеч спрозорили ніч...
Тиша і далеч спрозорили ніч,
тиша і пам’ять спинилися-стали.
Як легко тривають і линуть звуки!
Вільним, як подих, є простір,
вільне, як лет, існування...
Далі і далі триває ця ніч.
Місяць, пройшовши всю ніч,
зупинивсь покрай неба.
Світу і світу — в цій пам’яті-тиші!
Скільки мовчання в цім просторі ночі!
Глибини живуть і дихає відстань,
Здалеку голос і світло горує...
Серце припало до власної крові,
до власного смутку і болю —
тишею крові слухає день,
тишею крові світ увесь чує!
