Осінь зависла на крилах незримих...
Осінь зависла на крилах незримих,
світом сумує, світить - пала.
Тиші і спокою рими —
розлука полям віддала.
Тиша злітає, літа її — Осінь.
Літа її — далеч і спів.
Золота в далечі досить!
Простір до світла злетів.
Полишеність. Сум. Дозвілля.
Високості чиста зоря!
Літо, минуле вже—біле,
поволі горить — не згора.
